Проблеми сталого розвитку в глобальних умовах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра маркетингу ім. А.Ф. Павленка

Есе

з дисципліни «Глобальна економіка»

на тему «Проблеми сталого розвитку в глобальних умовах»

студенки  5 -го курсу спеціальності  «Маркетингу»

Філоненко Вікторія Вадимівна

Науковий керівник

Тітова О.С

м.Київ — 2018 рік

Проблеми сталого розвитку в глобальних умовах

Стрімкий розвиток сучасної індустріальної цивілізації призвело до планетарної кризи та до проблем сталого розвитку, що охоплюють різноманітні аспекти людського життя. Поступове усвідомлення нових загроз примушує народи і їхніх політичних лідерів шукати принципово нові підходи до соціально-економічному розвитку та природокористування. Одним з таких підходів може стати перехід на шлях сталого, або всебічно збалансованого, розвитку.

Дослідження підходів щодо визначення поняття «сталий розвиток» (англ. – sustainable development) показали, що попри існування великої кількості тлумачень даної категорії жодне з них не стало загальноприйнятим. Словосполучення «сталий розвиток» більшість науковців розуміє як процес, що характеризується постійністю, неперервністю змін. В той же час в поєднанні з англійським «development», що перекладається як розвиток, еволюція, розширення, зростання, покращення, вдосконалення слово «sustainable», яке складається з двох частин – «sustain» (підтримувати, не давати можливості згаснути, перерватися, витримувати) та «able» (той, що має здатність), утворює словосполучення, яке має різне трактування в наукових колах. Крім того, як зазначається в , у словосполученні «сталий розвиток» є певне протиріччя, оскільки розвиток – це процес руху, якому не притаманне поняття сталості яке дане словосполучення виконує в концепції сталого розвитку.

На сучасному етапі для України, як і інших країн, особливо гостро стоїть питання про пошук шляхів та механізмів управління сталим розвитком країни, її виведення на новий більш високий рівень існування. Історично шлях України до сталого розвитку розпочався ще у 1992 р. на конференції у Ріо-де-Жанейро, коли Україна підписала декларацію «Ріо» і Програму дій «Порядок денний на 21 століття». На наступних конференціях «Ріо+5» та «Ріо+10” Україна підтвердила свої прагнення йти цим шляхом. Наслідком цього стало те, що в 1997 році в Україні було створено Національну комісію зі сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України (Постанова КМУ від 8 жовтня 1997 р. № 1123). У 2010 році відповідно до статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Конвенції ЄЕК ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» та, з метою забезпечення права громадськості брати участь у прийнятті рішень щодо охорони довкілля, Міністерством екології та природних ресурсів України було розроблено та оприлюднено проект Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища України на період з 2011 до 2015 року для організації його громадського обговорення . В «Стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» зазначається, що перехід національної економіки до стандартів економічно безпечного виробництва і споживання з метою забезпечення сталого економічного розвитку в цілому викликаний все більш зростаючою залежністю вітчизняної економіки від зовнішніх, здебільшого негативних факторів, серед яких найбільш суттєвими є обмеженість та висока вартість енергетичних ресурсів, нераціональне використання сировинної бази та робочої сили. Серед факторів, які визначають низький рівень ефективності використання ресурсів визначено такі: