Практична робота по "Педагогике"

Бутовська Ангеліна

Група СОа14-16

Практична робота № 9

1.«Проаналізуйте працю В.О. Сухомлинського «Виховання і самовиховання». 2.Визначте педагогічні умови успішного самовиховання школярів у сучасних умовах».

1.Самовиховання- це свідома діяльність особистості, яка спрямована на вироблення в собі позитивних і подолоння негативних якостей. Це вищий рівень розвитку особистості. Найбільш широко, повно і вичерпно проблему самовиховання школярів розкрито у науково- педагогічній спадщині відомого українського вченого Василя Олександровича Сухомлинського.  Самовиховання вчений визначав як вищий етап навчально-виховного процесу, що здійснюється в цілеспрямованій роботі людини над власним розвитком і самовдосконаленням. Справжнім вихованням, на його думку, є те, що спонукає школярів до самовиховання. Досліджуючи процес самовиховання, педагог виділив найважливіші його складові компоненти: самопізнання, самооцінка, самоконтроль, воля, самоповага. Одним з найнеобхідніших психологічних компонентів процесу самовиховання Василь Олександрович вважав самопізнання. Завдяки пізнанню власного Я людина розкриває свої позитивні й негативні якості, співвідносить свої дії і вчинки з реальними обставинами, з діями інших людей і, відповідно до цього,прогнозує самовдосконалення.

Великого значення у самовихованні В.О.Сухомлинський надавав умінню людини виявити вольову силу в подоланні труднощів, примусити себе робити те, що є складнішим, іноді нецікавим. Педагог відзначав, що у самовихованні дитячої волі вихователі повинні вміти правильно визначати ступінь вольового напруження для кожного учня у будь-якій його справі. Це не тільки дасть дітям змогу досягти поставленої мети, пережити радість успіху, а й розвивати впевненість, що їх сили й можливості дозволяють долати ще більші труднощі й перепони. Не менш важливим і необхідним компонентом самовиховання школярів великий український педагог вважав самоповагу, яка здатна об’єднати волю вихователя з волею вихованця. Тобто кожен вихователь повинен стежити за стилем свого виховного впливу на школярів, щоб у взаєминах між ними панували доброта й спокій. Також, педагоги мають серйозно підходити до проблеми оцінювання результатів праці своїх учнів, щоб бажання вдосконалюватись не перетворилося для них в гонитву за оцінками.

Таким чином, педагогічна наука й практика, відповідаючи на запити життя, шукають і знаходять шляхи вдосконалення виховання підростаючого покоління, одним із яких є вивчення педагогічної спадщини видатного українського педагога В.О.Сухомлинського. Можемо зробити висновок за роботами Сухомлинського, що самовиховання виникає тоді, коли дитина підготовлена до нього, коли вона починає усвідомлювати себе особистістю, замислюватися над своїм майбутнім, проявляти свідому самостійність у практичному житті. Найбільш сприятливі умови для самовиховання створюються в колективі, коли дитина навчається коректувати свою поведінку з його вимогами. Самовиховання може здійснюватися дитиною в різних сферах його розвитку – морального, фізичного, емоційно-вольового, естетичного й інтелектуального. Зміст і спрямованість самовиховання залежать від ряду обставин: від особливостей життєвого складу, від ідеалів школяра, від усвідомлення тих об’єктивних і суб’єктивних труднощів, з якими він зіштовхується.

В.О.Сухомлинський доводив, що процес виховання дитини можна вважати ефективним тоді, коли в неї з’явиться потреба в самовихованні – у свідомій, планомірній роботі людини над собою. Ця робота спрямована на формування таких властивостей особистості, які відповідають вимогам суспільства й особистій програмі розвитку.

2. Виховання і самовиховання є двома сторонами процесу формування особистості. Для успішного самовиховання необхідні певні педагогічні умови для школярів. Успіх виховання залежить від того, наскільки педагогічно доцільно вчитель застосовує той чи інший засіб, метод або прийом впливу на учнів, наскільки цей засіб включений у систему виховання даного класного колективу, наскільки застосовувані засоби й методи відповідають поставленим завданням і цілям виховання, наскільки виховання раціонально поєднується із самовихованням учнів молодшого шкільного віку. Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Тому для збагачення учнів знаннями і вміннями сучасні педагоги мають проводити цикл бесід про психічну діяльність людини, свідомість, волю, почуття, характер, мотиви поведінки, інтереси, здібності, потреби, темперамент, а також розкривати сутність самовиховання, методи і прийоми роботи над собою.