Особливості сімейного виховання

Особливості сімейного виховання

Марія Паламарчук

студентка соціально-правового факультету

Науковий керівник:

Олександра Олександрівна Войналович

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки

У статті розкривається поняття сутності сім’ї, сучасні наукові уявлення про особливості сімейного виховання, доцільні шляхи i засоби сімейного виховання дітей.

Ключові слова: сім’я, соціалізація, батьки, дитина, родина, життя, виховання, становлення, функції.

Сім’я – мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або усиновлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів. Сім’я здійснює життєдіяльність на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Як мала соціальна група і первинний колектив сім’я забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем. [3, 113]

Однією з головних ланок у соціалізації дітей і підлітків є сім'я, хоча й присутнє незначне зниження її освітньої ролі у зв'язку з фундаментальними змінами, що відбуваються в інституті сім'ї. Перехід від традиційної патріархальної сім’ї до сучасної, заснованої на рівності подружжя, призвів до зниження авторитету батька, втрати послідовності в освітньому впливі батьків. Родина виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності. Вона виконує соціалізуючу функцію. Соціалізації зазнають не тільки діти, а й саме подружжя, оскільки адаптація до шлюбних, батьківських та інших сімейних ролей — це також соціалізуючий процес. Водночас він задовольняє батьківські потреби у вихованні дітей і збагачує новим соціальним досвідом особистість шлюбних партнерів.  [1, 17]

Сім’я як мала соціальна група зазнає певних динамічних перетворень, пов’язаних головним чином з перебігом життя індивідів. У розвитку кожної сім’ї можна виділити кілька фаз: …………………………………………………
1.Початкова фаза подружнього життя – до народження першої дитини;
2.Три батьківські фази, що охоплюють періоди зростання й виховання дітей; 3.Фаза, коли діти стали соціально зрілими, й відокремлюються від батьків; 4.Пенсійне подружжя. ………………………………………………………………

Перехід з однієї фази в іншу характеризується зміною структури сім’ї, її функцій, перебудовою стосунків всередині сім’ї, взаємодії відповідно до нових завдань, що постають у різні періоди сімейного життя.

Центральною функцією сім’ї завжди було виховання дітей, адже вона є першим найвпливовішим інститутом формування особистісного фундаменту в період дошкільного дитинства. Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі, через наслідування, яке за визначенням видатного психолога Д.Ельконіна, є способом орієнтування дитини в різних аспектах навколишньої дійсності, що важливо для розвитку особистості. Спочатку малюк наслідує зовнішні дії та словесні реакції дорослих, вчиться правильно діяти у світі предметів, згодом він переймає способи і смисли поведінки дорослих їхні особистісні якості. Як результат – уява дитини створює «внутрішню модель зовнішнього світу» (А.Бандура), що й слугує підґрунтям моделі реальної поведінки. [2]

 Саме у родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативи, творчого ставлення до дійсності чи навпаки – пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.
Тому, основне завдання сучасної сім’ї як першого соціального інституту для дитини – створити сприятливі умови для її особистісного становлення, навчити дитину жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою, вправляти в умінні розгортати конструктивну, створювальну, гуманістично спрямовану життєдіяльність. [2]