Тема долі у творчості Ю.О.Гомельської (на прикладі композиції «Планета «Життя» та балету «Долі»)

Анна Середіна

ТЕМА ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ Ю.О.ГОМЕЛЬСЬКОЇ (НА ПРИКЛАДІ КОМПОЗИЦІЇ «ПЛАНЕТА «ЖИТТЯ» ТА БАЛЕТУ «ДОЛІ»)

Анна Середіна. Тема долі у творчості Ю.О.Гомельської (на прикладі композиції «Планета «Життя» та балету «Долі»). Науковий керівник – доктор мистецтвознавства, професор Олександра Іванівна Самойленко. Одеська національна музична академія імені А.В.Нежданової. У статті простежується та аналізується тема долі, життя та смерті у творчості одеського композитора Юлії Гомельської. Проблема, порушена у статті, є важливою темою для XXI століття.

Ключові слова: музичний стиль, одеський композитор, творчість Юлії Гомельської, програмність, композиція «Планета «Життя», балет «Долі».

Ім’я композиторки Юлії Олександрівни Гомельської добре відоме як в Україні, так і за її межами. Авторський стиль Юлії Гомельської народжувався у творчій музичній атмосфері Одеси, з притаманною їй інноваційністю та пошуковістю. Її композиції виділяються великою жанровою амплітудою при стильовій єдності та цілісності. Твори характеризуються ліричним початком, що поєднується з масштабністю мислення та філософським змістом. Також можна сказати, що в кожному творі композитор освідчується в коханні до своєї професії, що дуже відчувається під час діяння музики. Юлія Олександрівна освідчується в коханні до виконавців, підкреслює, наскільки важлива для неї особистість тих людей, для яких вона створює свій твір. Наприклад, камерну музику взагалі всіх композиторів Одеси важко уявити без яскравого колективного інтерпретатора – квартету «Гармонія світу» під управлінням Сергія Шольца. Композитор доручила ансамблю відповідальне завдання – здійснити прем’єру твору «Планета «Життя» на своєму творчому вечері у великій залі Одеської національної музичної академії ім. А.В.Нежданової у 2014 році. Цей колектив і виконував композицію на вечорі пам’яті Юлії Олександрівни разом із Тетяною Кравченко за партією фортепіано.

У цьому творі, як і в кожному авторському тексті, Гомельська послідовно розвиває свій особливий підхід, свою індивідуальну композиторську манеру письма. Юлія Олександрівна класифікує себе як композитор інструментального плану. Ю.Грібіненко стверджує, що Гомельська трактує камерний ансамбль як ансамбль солістів. Безліч її творів для цього інструментального складу вражає своєю різноманітністю тембрових поєднань, жанровими інноваціями. Чудовим прикладом може послугувати твір для скрипки, альта та віолончелі - «….Гербарій… музика спогадів..», 2000 року створення. Особливістю, що відрізняє цю композицію, є підкреслена інтонаційна єдність завдяки використанню автором моноінтонацій [3, 252]. Автор каже про назву цього твору наступне: «…гербарій – візуальна картинка. Відкриваючи альбом чи книгу, ми знаходимо гербарій, тобто перегортаючи альбом, ми гортаємо свою пам’ять…. Виникають спогади… Все це відображується в музиці» [13, 195] . Також прикладом своєрідного тлумачення інструментальної композиції є написаний у серійній техніці твір «З глибини душі», 1997 рік створення, де стрижневим задумом є сумісне вираження різних сторін людської особистості, як позитивних, так і негативних. Інтерес до контрастних переживань та ментальних протиріч, також до суперечливих сторін людського буття проявляється і в програмній композиції «Планета «Життя».

Привертає увагу заголовок, що розуміється як 2 вихідних поняття. Перше - це «планета», тобто граничний для уявлення людини простір, що постає тим місцем, де розгортаються композиційні події. Концепційні проекції цього поняття проявляються у безупинному й відкритому у варіантних перетвореннях мотивному розвитку, також в особливій красі інтонаційних зворотів. Галина Федорівна Завгородня зазначає, що просторовість є надзвичайно важливим виміром для стилю Гомельської. В її творах виникає особлива «вільна» поліфонія музичного простору, в якому контрапунктичні прийоми стають необхідною частиною фактурної системи. Графічність мелодійного малюнку сприяє ефекту полімелодизму, показовому для сучасних композиторів [6, 314]. Сміливо можна казати про те, що поліфонія спостерігається як по вертикалі, так і по горизонталі одночасно. Мелодичний зміст головної теми «Планети «Життя» при очевидній вокально-кантиленній природі, також містить інтонаційні поліфонічні «ускладнення». Інше слово в програмному найменуванні твору – «Життя» – адресоване вже Людині, узагальненому уявленню про обмеженість життя, тобто провокує до нарощування драматичного естетичного компоненту - адже ми ніколи не знаємо, скільки триватиме наше життя,  коли воно скінчиться, скільки ще днів нам дано прожити...