Анотація до твору « Благослови , душе моя , Господа » К. Стеценко

Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової

Анотація

до твору

«Благослови душе моя , Господа »

К. Стеценко

Виконала :

Студентка 1 курсу

Кафедри « Хорове диригування »

Клас викладача

Охримчука Миколи Володимировича

Кирило Григорович Стеценко (1882-1922)[pic 1]

Відомості про автора

Кирило Григорович Стеценко (1882–1922) — український композитор-класик, хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч, священик, учень і послідовник М. В. Лисенка, фольклорист. Один із провідних діячів українського музичного відродження початку ХХ століття.

Народився в с. Квітки на Черкащині в родині маляра-самоука. Навчався в малярській школі М. Мурашка, Софійській духовній бурсі, Київській духовній семінарії та Музично-драматичній школі М. Лисенка. Співав у хорі Лисенка та був його помічником .

К. Стеценко організував і очолював близько 30 світських і духовних хорів, був ініціатором створення провідних музичних інституцій України, зокрема Державної української мандрівної капели «Думка». У 1917 році очолив музичний відділ Міністерства освіти України, згодом був професором Київської консерваторії. Священиче служіння поєднував із активною музичною діяльністю. Помер у 1922 році, заразившись тифом під час душпастирського служіння.

«Народна пісня — невичерпне джерело натхнення, найкраще джерело для написання музики»

(К. Стеценко)

Творча спадщина композитора охоплює опери, кантати, хорові твори, обробки народних пісень, романси, музику до драматичних вистав та численні духовні композиції. Центральне місце в його творчості належить церковній музиці. Серед найвідоміших духовних творів — три Літургії св. Іоана Золотоустого (1907, 1910, 1921), Всенічна, Панахида, Вінчання, пасхальні та заупокійні піснеспіви, канти, псальми, колядки й щедрівки.

Друга Літургія св. Іоана Золотоустого була написана в 1910 році в Тиврові для мішаного хору (SATB). Цей твір вирізняється ліричною концепцією та глибокою молитовністю, що виявляється вже в Першому антифоні — «Благослови, душе моя, Господа». Пластика пісенного наспіву поєднується тут із високою духовною зосередженістю.

Антифони «Благослови, душе моя, Господа» та «Хвали, душе моя, Господа» належать до найпопулярніших духовних піснеспівів К. Стеценка й є яскравим втіленням його авторської манери, що поєднує народнопісенну основу з канонічною церковною традицією. Духовна музика Стеценка несе світлий, благоговійний настрій, сприяє молитовному піднесенню та духовному формуванню особистості, відкриваючи людині глибину богослужбової традиції.

Музично-теоретичний аналіз

Твір написаний у строфічній формі, що складається з чотирьох музичних фраз, кожна з яких відповідає смисловим частинам тексту псалма. Така форма сприяє чіткому сприйняттю молитви та підкреслює її медитативний характер.

Тональність — Es-dur, яка надає музиці світлого, просвітленого та умиротвореного настрою. В останній фразі спостерігається тональне відхилення, що виконує драматургічну функцію: підкреслює кульмінацію та готує подальший спад напруження.Мелодія має плавний, наспівний характер, розгортається переважно рівними тривалостями, проте з використанням тривалостей із крапкою, що надає музиці внутрішнього дихання та пластичності. Поряд із поступеневим рухом зустрічаються виразні стрибки, які органічно вписані в мелодичну лінію та не порушують її цілісності.