Анотація з філософї до твору «Міф про Сізіфа»

Міністерство освіти і науки України

Західноукраїнський національний університет

Факультет фінансів та обліку

Кафедра податків та фіскальної політики

Анотація з філософї до твору

«Міф про Сізіфа»

Виконав:

Студент групи ФМС-11

Стецик Ігор

Перевірила:

Кандидат філософських наук,

доцент Гнасевич Н.В

Тернопіль 2020

Зміст

Міркування про абсурд…………………………………………………4

Абсурд і самогубство……………………………………………………………………………4

Мури абсурду……………………………………………………………………………………….10

Філософське самогубство………………………………………………………………24

Абсурдна свобода……………………………………………………………………………………………41

Людина абсурду…………………………………………………………53

Донжуанство……………………………………………………………………………………55

Театр…………………………………………………………………………………………………….61

Завойовник………………………………………………………………………………………66

Абсурдне мистецтво………………………………………………72

Філософія і роман……………………………………………………………………………….72

Кирилов……………………………………………………………………………………………….87

Міф про Сізіфа……………………………………………………………………………………..91

ДОДАТОК………………………………………………………………......95

1.Міркування про абсурд

Автор ділиться думкою , що протягом усього твору ідеться не про філософію абсурду , а про саме відчуття абсурду. А. Камю повідомляє що у його праці будуть цитати та критика його сучасників , тобто , в якомусь сенсі автор перед написанням цього есе ділився з ними своїми ідеями та думками , одночасно дослуховуючись до їхньої думки. У творі абсурдна лише точка , від якої усе буде відтовхуватися (так зазначив автор). Межами книги являються ствердження щодо опису хвороби духу , у якому нема ані найменшої каплі метафізики та якогось вірування.

1.1Абсурд і самогубство.

Проблема самогубства – одна із найосновніших філософських проблем , оскільки перед людиною постає думка , варте життя чи неварте аби його прожити і отримавши відповідь на це питання лиш отримаємо відповідь на головне питання філософії.

Для автора найголовнішим питання є питання яке спонукає до дії. Автор намагається довести читачеві идумку , що він ніколи не бачив людини , яка готова віддати життя заради своїх онтологічних доказів. Аргументує він це прикладом Г.Галілея , який знаючи істину з легкіхтю зрікся її , оскільки його життю загрожувала небезпека. В подальшому він вважає , що Г. Галілей вчинив правильно , оскільки істинна не заслуговує того щоб через неї бути спаленим на вогні. Переважно самогубство – явище соціальне , у якому йтиметься про взаємозвязок особистої думки і самогубства.

Часто самогубство має багато передумов , де часто найголовніші серед них не завжди є поштовхом до вчинення цього злочину. На думку автора навіть розмова із знайомими в грубому тоні може пробудити в людині усі її проблеми та психологічні проблеми і роздуми над таким вчинком , як самогубство. Автор розповідає , як одного разу управитель житловими будинками вчинив самогубство , а все тому , що 5 років тому він втратив доньку. Від тоді він змінився і став нещасним , залишись один на один із думками , що життя втратило сенс , Отже , можна зробити висновок із вище наведеного прикладу ,що одним із найвагоміших чинників скоїння самогубства може стати втрата близької людині особи а подальші роздуми про відбуття переважно позбавляють людину сенсу життя.