Анотація на твір «Благослови, душе моя, Господа» О. Александрова

Анотація на твір «Благослови, душе моя, Господа» О. Александрова

Загальний аналіз

Александров Олександр Васильович (справжнє прізвище Коптєлов) – радянський композитор і диригент, генерал-майор, професор. Народився 1 квітня 1883 року у с. Плахіно у християнській сім’ї. Будучи ще хлопчиком співав у церковному хорі, згодом закінчив регентські класи Придворної Співацької капели. Володіючи прекрасним голосом та унікальними музичними здібностями, Александров розпочав своє навчання у Московській консерваторії, яку він закінчив як композитор та співак. Також від 1918 р. викладав там, а від 1922 – став її професором. Працював хормейстером Московського камерного театру (1922-1928), диригентом Державної хорової капели (1926-1930). Він розпочав свій творчий шлях у Твері як регент архієрейського хору в Спасо-Преображенському соборі. Був одружений двічі та мав 4 синів, 3 з яких продовжили його мистецький путь композитора і диригента Ансамблю пісні і танцю Російської армії, названого в його честь. Його творчість включає в себе:

• опери: одноактна опера «Русалка» за О.Пушкіним (дипломна робота, 1913), незакінчена опера «Смерть Іоанна Грозного» на сюжет трилогії О.Толстого (1913);

• симфонічну увертюру-поему «Смерть та життя» (1911)

• симфонію fis-moll в 3-х частинах;

• духовні твори: 6 піснеспівів Літургії, 8 піснеспівів Всенічної, 2 піснеспіви Страсної седмиці, поема для хору, оркестру, органу та солістів «Христос воскресе» (1918), концерт «Помилуй мя, Боже» (1926), 16 номерів Величань.

• концерт для хору в 4-х частинах (1917);

• обр.укр.нар.пісень: «Сусідка», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой хмелю»;

• «Поема про Україну» для солістів, хору і оркестру;

• твори для фортепіано: «Елегія», «Прелюдія», «Романс».

Твори та обробки Александрова характерні лаконізмом засобів виразності, відзначені глибокими знаннями фольклору та вокально-хорової специфіки.

Піснеспів «Благослови, душе моя, Господа» виконується в Православній церкві під час Літургії. Текст цього піснеспіву взятий з псалма №102 Нового Заповіту:

«Благослови, душе моя, Господа.

Благословен еси, Господи.

Благослови, душе моя, Господа

І вся внутрішняя моя ім’я святеє Його.

Благослови, душе моя, Господа,

І не забувай всіх добродійств Його.

Він очищує всі беззаконія твої,

І зціляє всі недуги твої.

Вінчає милістю,

Він виконує благі бажання твої:

Обновиться мов орля, юність твоя.

Щедрий, Милостивий Господь,

Довготерпеливий, Многомилостивий.

Благослови, душе моя, Господа

І вся внутрішняя моя ім’я святеє Його.

Благословен еси, Господи.»

В цьому псалмі відображається милостиве відношення Бога до людини («…Щедрий, Милостивий Господь, Довготерпеливий, Многомилостивий…»).

Благодіяння Бога до людини різноманітні: Він очищує духовні недуги, прощає гріхи, виконує всяке добре бажання та, подібно до орла, який за давніми поглядами через кожні 10 років повністю оновлювався і ставав юним, зберігає і підтримує в людині духовну бадьорість та фізичну міцність. Тому кожна віруюча людина має бути вдячна Богу за Його милості та славити Бога.

В церкві піснеспів «Благослови, душе моя, Господа» називають антифоном, так як його співають поперемінно двома хорами. Антифон «Благослови, душе моя, Господа» виконується за різними наспівами. Авторами музики до псалма №102 є монахи в монастирях, невідомі регенти, а також відомі композитори, такі як: О.Кастальський, С.Рахманінов, П.Чесноков,