Аналіз хорового твору: «Цвіте терен» Коломі́єць А. П

Мiнiстерство культури та iнформацiйної політики

Харківська державна академія культурі

Кафедра хорового диригування та академічного співу

Аналіз хорового твору:

«Цвіте терен»

Коломі́єць А. П.

                            Виконав:   Магістр першого року навчання

Факультету ММ Групи 2а

Висоцького О.О.

 Викладач:  Донцова - Пушенко  К.Ю.

Харків 2023

ЗМІСТ

ХУДОЖНЬО-ЛІТЕРАТУРНИЙ АНАЛІЗ

1. Відомості про композитора.
2. Багатогранність українських народних пісень

1.3.    Відомості про аналізований твір

МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

2.1 Форма  

2.2 Фактура

2.3 Музично-тематичний матеріал.

2.4 Гармонія та тональність

2.5 Музичні засоби виразності, направлені на розкриття образу в музиці: темп, розмір, динаміка, ритм, штрихи.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ

3.1 Діапазон та теситура

3.2 Вокальні складнощі

3.3 Стрій

3.4 Ансамбль

ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ХУДОЖНЬО-ЛІТЕРАТУРНИЙ АНАЛІЗ

1. Відомості про композитора.

Анато́лій Пана́сович Коломі́єць (нар. 4 жовтня 1918 — пом. 19 квітня 1997) — український композитор та педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України. Навчався у Великих Сорочинцях, у Полтавському музичному училищі. Учень Левка Ревуцького

Чи не першим в Україні започаткував музичний жанр фортепіанної транскрипції — фантазія на теми опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, вокальні твори Л. Ревуцького.

Зробив великий внесок у справу музичного редагування творів українських композиторів — Мих. Вериківського, Гр. Верьовки, Вих. Косенка, Кир. Стеценка.

Його авторству належать: хори: «Сон», «Гопак»; п'єса для бандури «Українська соната»; балет «Улянка»; твори для фортепіано; симфонічні твори; вокально-симфонічні твори; камерно-інструментальні твори; обробки народних пісень.

На його вшанування установлено меморіальну дошку в Києві на будинку, де він в 1956—1997 роках проживав.

Характерними рисами його творів є художня довершеність, філігранна витонченість музичного мовлення та одночасна простота й дохідливість образу.

1. Багатогранність українських народних пісень

Дослідження українського національного характеру завжди буде неповним, усіченим поза зверненням до народної пісні. Коротка формула: «Пісня – душа народу», прямо і безпосередньо виражає значення народної пісні. Вона повністю відбиває особливості національного характеру, що було відзначено і багатьма мислителями. «Покажи мені, як ти віриш і молишся; як прокидаються у тебе доброта, геройство, почуття честі та обов'язку; як ти співаєш, танцюєш і читаєш вірші, - говорив І.А.Ільїн, - скажи мені все це, а я скажу тобі, якої нації ти син».

Народна пісня – найдемократичніша, найдоступніша форма прилучення до музичної творчості. Де, як не в пісні, можна осягнути характер народу: його безмірну широту, доброту і щедрість, самородну вдачу, молодецтво і молодецтво. У пісні, як у молитві, відбувається очищення душі, катарсис, як казали давньогрецькі мудреці.

Один із найбільш мелодійно багатих та національно-самобутніх розділів української народної творчості складають сімейно-побутові пісні. Сімейно-побутові пісні – це ліричні поетично-музичні твори, у яких відбито почуття, переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями у ній, родинними відносинами. За темою вони поділяються на чотири великі групи: