Аналіз хорового твору "Всякому городу нрав і права"

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЛЬТУРИ

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ ТА АКАДЕМІЧНОГО ВОКАЛУ

Аналіз хорового твору

"Всякому городу нрав і права"

Ігор Анатолійович Гайденко

Виконала студентка 4 курсу групи 2а

Факультету музичного мистецтва

Воскобойнікова Тетяна Григорівна

Харків 2022р.

1. Відомості про композитора

Ігор Анатолійович Гайденко – сучасний харківський композитор, педагог. Народився 11.01.1961 року у селищі Хорошеве Харківської області. Здобув освіту в Харківському інституті мистецтв шимені І.П.Котляревського за спеціальністю фортепіано (1985, проф. Єщенко Н.А.) та композиції (1990, проф. Золотухін В.М.). Продовжив освіту як композитор у С.-Петербурзькій консерваторії в асистентурі-стажуванні у класі професора С. М. Слонімського. Паралельно закінчив композиторські курси (Казімєж дольний, Польща, 1991) та Американську консерваторію (Фонтенбло, Франція, 1992). 2006 року Ігор Гайденко отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, 2009 року звання доцента. Також композитор заявив про себе на Всеукраїнських та міжнародних конкурсах, а саме лауреат Всеукраїнського конкурсу імені В.Косенко (1996), лауреат Першого міжнародного конкурсу композицій для бандури імені Гр. Кутастого (Канада, 2000). Ігор Гайденко дуже відомий як автор музики для театру, понад п'ятдесят його робіт з успіхом звучать у театрах Харкова, Сум, Луганська, Черкас, Чернігова, Сімферополя, Москви, Тули, Орла, Білгорода, Калуги, Саратова, Нерюнгри, Вольська. З інструментальної музыки найвідомішими є концерт для цимбал з оркестром «Сонячне коло» та для бандури «Стара млина», а також хорове твори композитора.

Ігор Гайденко тривалий час працював викладачем на кафедрі «Композиції та інструментування» у ХНУІ імені І.П.Котляревського, на сьогоднішній день викладає у Харківській державній академії культури.

2. Відомості про автора тексту

Григорій Савич Сковорода (1722-1794) - видатний український філософ-містик, богослов, поет, поліглот, педагог, зробив значний внесок у східнослов'янську культуру. Автор байок, пісень, низки філософських творів, серед яких «Сад божественних пісень», «Байки харківські», «Убогий жайворонок». Сковорода вів незвичайний, мандрівний спосіб життя, за що названо українським «Сократом». Григорій Сковорода народився 22 листопада (3 грудня) 1722 року в селі Чорнухи, Лубенського полку, у сім'ї козака. З дитинства виявляв здібності та бажання вчитися. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де освоїв кілька іноземних мов, у тому числі німецьку, латинську, грецьку. Філософські погляди Сковороди присвячені переважно етиці. Він не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Будучи вихідцем із бідної сім'ї, Григорій Савич самостійно заробляв на життя та освіту, підробляючи репетитором у співочому академічному хорі. У 1741 році Сковорода опиняється в Санкт-Петербурзі, займається співом у придворній капелі. Щоб уникнути духовної кар'єри, якої він не мав схильності, Сковорода симулював божевілля, після чого його відрахували.

У 1745-1750 роках Сковорода багато подорожує Європою, відвідав Словаччину, Угорщину, Австрію. Після повернення, займається перекладацькою та викладацькою діяльністю, пише свої перші твори.1 липня 1753 Григорій опублікував свій перший датований вірш, присвячений вступу на єпископську кафедру (у Переяславі). Через 2 роки, після вояжу до Москви, він пише вірші до збірки "Сад божественних пісень". Паралельно викладає поетику, етику та грецьку мову у Харківському колегіумі. До харківського періоду життя Григорія Сковороди також належать його знамениті «Байки харківські» та вступні лекції-проповіді до курсу етики. Тут він привернув до себе увагу не лише вченістю, а й простотою, веденням скромного способу життя: споживав звичайну їжу, спав 4 години на добу, проте залишався завжди бадьорим, активним, виявляв милість до бідних. У перервах між роботою, Григорій Сковорода намагався бути на самоті, поселявся у різних віддалених та тихих місцях, де займався письменством. Після низки наклепів та доносів, у 1769 році Григорія Савича було звільнено з роботи та у додаткових класах Харківського колегіуму. Це було останнє офіційне місце роботи вченого-філософа та педагога. Останні 25 років свого життя він був мандрівним філософом, без постійного проживання та роботи. Саме в цей час відбувається розквіт його творчості: він завершив збірку «Сад божественних пісень», написав основні філософські трактати, діалоги та притчі. Помер письменник 29 жовтня (9 листопада) 1794 року в селі Іванівка Харківської губернії, після тривалої та тяжкої хвороби. Пізніше було виконано завіт просвітителя – на його надгробній плиті з'явився напис «Світ ловив мене, та не впіймав». Наразі могила українського філософа знаходиться у селі Сковородинівка під Харковом. Головним сенсом існування Григорій Сковорода вважав самопізнання. Свої книги він писав химерною сумішшю церковнослов'янської, української та російської мов, байки – російською книжковою мовою, пісні – українською. Все своє життя Григорій Савич наполягав на освіті, протиставляючи свої ідеї церковній схоластиці. Був переконаний, що царство Боже знаходиться всередині кожної людини. Як філософ завжди базувався на знаннях Біблії.