Трагедія «Гамлет» – «дзеркало» нашого життя

Трагедія «Гамлет» – «дзеркало» нашого життя. У ній - відбиток часу.

«Життя-театр» - лейтмотив (лейтмотивний образ) усієї творчості Шекспіра, у тому числі і його трагедії «Гамлет принц Данський». Ніби й розгорнута, але прихована метафора «світ-сцена», на основі якої і побудовано весь твір Шекспіра.

Так, в підтексті п'єси ми можемо виділити кілька художніх театрів, себто реальностей:

життєвий театр (зображена проблема правди, брехні і зради у словах і діях Клавдія, Полонія, Гертруди, Розенкранца, Гильденстерна тощо);

«метафізичний» театр (співвідношення реального і нереального в сценах з Примарою, батьком Гамлета);

природний театр (співвідношення здорового і хворого (глузду) в сценах з Офелією).

Ці театри служать фоном, на якому розігрується художній театр «театр-театру», а саме взаємодія цих 3-ох театрів, а, може, й більше, в залежності від того, скільки реальностей бачите ви, що займає центральне місце у трагедії.

Уся трагедія «Гамлет» буквально пронизана «театральною мовою», її герой постійно вживає слова і вирази, пов'язані з театральною виставою та акторською грою. Але тільки невелика частина цих слів має відношення до театру, як виду мистецтва, інша – видає брехню за дійсність. До прикладу, в оригіналі Шекспір вживає слово «art» - в перекладі мистецтво, але у сенсі «брехня», мистецтво удавання, награність, хитрість, в діалозі героїв зіставляючи його зі словом «true» - правда. Звідси і стає помітно підтекст, власне, авторський. А сцени, в яких беруть участь актори – професіонали, котрі приїхали в королівство задля розваги верхівки, займають не дуже велике, але важливе місце у всій трагедії. Також нагадуючи нам про важливість і змістовність лейтмотиву трагедії – «життя-театр».

Держава, в якій живе, знемагаючи від бруду, зрад і усіляких вад, принц Данський, це вигадана Данія. Писав же Шекспір про сучасну йому Англію. Все в його п'єсі - герої, думки, проблеми, характери - належить суспільству, в якому жив Шекспір. Саме тому автор використовує у творі вустами своїх героїв метафору «світ-в’язниця». Адже якщо у світі є можливим нерозкритий, підступний і непоправний злочин, вбивство, якщо в ньому гинуть справжні почуття, зокрема чесність, вірність, любов, дружба, справедливість, то світ перевернувся. Світ уявляється Гамлету або городом, який заріс бур’яном, або в’язницею із жорстким режимом і контролем. Саме тому Гамлет називає світ «буйним садом», плодами якого є зло і підступність. Він заявляє своїм товаришам, що Данія — в’язниця і весь світ — в’язниця.

Гамлет, принц датський, — прекрасний образ гуманіста, який зіткнувся з реальним світом, де панує обман.

Підступне вбивство батька Гамлета розкриває перед сином те зло, яке панує у державі. Помста за вбивство батька перетворюється на синівський обов’язок, кровну помсту. Гамлет не може змиритися з існуючою несправедливістю, тому жадання помсти стає для нього не просто особистою справою, а переростає у велике історичне завдання — відновлення справедливості у власній країні.

Проте в цій боротьбі Гамлет докоряє собі за повільність і бездіяльність. Іноді висловлюється думка про те, що Гамлет — не вольова людина, а мислитель і спостерігач, який не здатний на рішучі дії. Але це не так.