Порівняльна характеристика способів вираження англійського й українського означення
Автор: irinaku • Декабрь 3, 2018 • Курсовая работа • 6,539 Слов (27 Страниц) • 621 Просмотры
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………...... | 3 | |
Розділ 1. Структурна характеристика англійського та українського означення…………………………………………………………………….. | 5 | |
1.1. | Означення як другорядний член речення……………….…..………. | 5 |
1.2. | Специфіка англійського означення.………..……………..………... | 9 |
1.3. | Особливості означення в українській мові..………............................. | 12 |
Розділ 2. Порівняльна характеристика способів вираження англійського й українського означення.............................................................................. | 16 | |
2.1. | Функціонування англійського означення в мові художнього тексту…….…………………………………………………………….. | 16 |
2.2. | Способи вираження означення в українському художньому тексті | 20 |
2.3. | Контрастивний аналіз англійського та українського означення…. | 23 |
Висновки ……………………………………………………………………… | 25 | |
Список використаних джерел ……………………………………………... | 27 | |
Додатки ……………………………………………………………………….. | 30 |
ВСТУП
Навколишня дійсність представлена різними явищами, предметами, діями і процесами. Процес пізнання, або осмислення світу, передбачає «асиміляцію» об'єктів суб'єктом за певними схемами, або, іншими словами, характеризацію об'єктів і виокремлення їх найбільш важливих ознак [10, с. 189].
Лінгвістика, слідом за філософією, визнає положення про існування в світі двох основних, протиставлених одна одній категорій – речей і ознак. В мові системно закріпленим репрезентантом предметних значень виступає клас іменників, а клас означувальних слів об'єднують лексичні одиниці з загальнокатегоріальним значенням простору ознак і включає в себе прикметники, дієслова, модальні дієслова, прислівники [27].
Проблема виділення другорядних членів речення викликає чимало дискусій у сучасному мовознавстві. Одні вчені дотримуються традиційного принципу, другі заперечують такий підхід, треті уточнюють традиційну класифікацію. У вивченні другорядних членів речення виділяють класичний (традиційний) період і період сучасного мовознавства. Дослідженням другорядних членів речення, в тому числі й означення, займались А. І. Смирницький, Ю. С. Степанов, П. В. Трунова, М. Греч, О. Востоков, Д. Овсянико-Куликовський, Л. Булаховський. В. В. Виноградов вважав, що традиційне вчення про другорядні члени потребує докорінного перегляду. Л.А. Булаховський виступав проти шкільного визначення другорядних членів речення за запитаннями, вважаючи їх недосконалими. В українському мовознавстві другорядні члени із семантичного боку розглядав І. Р. Вихованець. Поділяв теж на прислівні другорядні члени (компоненти словосполучення) і детермінанти, яким відповідали назви діячів, адресатів, темпоральні, при чинові та інші синтаксеми (на початку речення).
Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного вивчення і опису способів вираження означення в англійській та українській мові, а також визначення їх аломорфних рис.
Метою дослідження є аналіз способів вираження означення в англійській та українській мовах.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
- охарактеризувати означення як другорядний член речення;
- висвітлити специфіку англійського означення;
- визначити особливості означення в українській мові;
- проаналізувати функціонування англійського означення в мові художнього тексту;
- висвітлити способи вираження означення в українському художньому тексті;
- порівняти особливості англійського та українського означення.
Об’єктом дослідження виступає означення англійської та української мов.
Предмет дослідження – способи вираження англійського та українського означення.
Матеріалом дослідження стали приклади англомовного (75 одиниць) та українського означення (53 одиниці) дібраних з англомовного художнього твору О. Генрі «The Last Leaf»та повісті Ольги Кобилянської «Людина».
...