Василь Голобородько. Життєвий та творчий шлях

Міністерство освіти і науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ННІ української філології та соціальних комунікацій

Кафедра української література та компаративістики

Конспект уроку з української літератури

на тему:

Василь Голобородько. Життєвий та творчий шлях                                                                                                        

Урок №1

Тема: Василь Голобородько. Життєвий та творчий шлях

Дата проведення:  11. 05. 2018.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Методи уроку: розповідь, бесіда, робота з текстом

Обладнання: твори В. Голобородька, портрет поета, дошка, мультимедійний проектор

Мета:

1.  Навчальна:  поглибити відомості про життя та творчість В. Голобородька; розвивати інтерес до літератури східної України; виробляти особистісне ставлення до літератури, виробляти вміння висловлювати свої думки відносно автора та його творчості; прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, вміння насолоджуватись художнім твором.

2.  Розвиваюча: виробляти вміння вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати знання та робити висновки; формувати в дітей самостійне судження, вчити їх давати об'єктивну характеристику героям, художнім образам і явищам.

3. Виховна: виховувати в учнів почуття поваги, любові до творчості В. Голобородька, рідної мови, національної культури.

Хід уроку

I. Організація класу.

- Привітання учнів

- Підготовка кабінету до заняття, перевірка наявності учнів

II. Актуалізація і корекція опорних знань учнів.

- Яких авторів східної України ви знаєте? Конкретно Слобожанщини та степової України? (Василь Стус, Володимир Сосюра, Олекса Тихий, Іван Дзюба, Микола Руденко, Іван Світличний, Василь Голобородько, Ірен Роздобудько, Сергій Жадан, Олексій Чупа)

- Назвіть мені будь ласка жанри віршів які ви знаєте? (акровірш, альба, балада, верлібр, дума, елегія, епіграма, ідилія, канцона, поема, рубаї, сонет, тріолет тощо)

- Яким було домашнє завдання? (Підготувати вислови відомих українських діячів про мову).

III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Мовне питання, а також ставлення до неї українців вже багато років турбує нас і нашу країну. Хоч ЗМІ й мовчать, але на сході ситуація вже чотири роки не змінюється. Українці підкорюються своєму менталітетові та спокійно закривають очі на те, що відбувається і живуть звичним для них життям,  ми не маємо про це забувати, але маємо прагнути того, щоб люди не ігнорували хоча б мови, адже "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм забирають мову" Л. Костенко.

Ще у ХХ столітті, в 60-ті роки,  той з поетів, хто насмілювався думати і писати про інше, а тим паче критикувати керівництво, виключався за це не тільки з літературного процесу, але часто й з самого життя. Одні, як Василь Стус, пішли за свої переконання на загибель, інші, як Василь Голобородько, у внутрішню еміграцію.

Ця ситуація вже вкотре нам доводить, що історія - це колесо, яке обертається і знову приводить нас до того, що було колись, і ми так само маємо з цим боротись, як боролись за це інші в свій час.

         ІV. Ознайомлення з  новим матеріалом, його осмислення

Слово вчителя:

          Народився Василь Іванович у селі Адріянопіль на Луганщині у селянській родині. Закінчивши українську семирічку, пішов продовжувати середню освіту в російськомовну школу. Про свій початок дорослого життя поет так розповідав кореспонденту журналу «Україна» на початку 90-х років: «1964-го я вступив до Київського університету імені Т. Г.Шевченка й рік навчався на філологічному факультеті. Потім склалося так, що в театральному інституту Володимир Денисенко набрав режисерську групу й у ній не виявилося жодного, який би знав українську мову, був причетний до нашої культури. Отоді Сергій Параджанов і порадив йому запросити навчатися мене. Я згодився. Однак в університеті не розрахувався, до інституту не перевівся. Після співбесіди походив з місяць на навчання й побачив, що там немає науки, що то ремісниче училище, яке готує ремісників. Поверхово і швидко. Університет я покинув, бо не відбув трудової практики в колгоспі, а то було страшніше за академнеуспішність— відрахували одразу ж. Подав заяву за власним бажанням та й розрахувався, а з 1966 року поновився в Донецькому університеті — на другому курсі…»