Історія написання роману

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ І. 1.1. Історія написання роману        7

1.2.        Особливості сюжетно-композиційної організації        10

РОЗДІЛ ІІ.2.1. Проблематика твору        16

2.2. Оцінка твору критиками        18

ВИСНОВКИ        24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        26

ВСТУП

        Проблема вивчення української літератури останнім часом є надзвичайно важливою і актуальною в сучасному літературному процесі. Із здобуттям незалежності України перед сучасним дослідником-літературознавцем постало надзвичайно потрібне, хоча й складне завдання – по-новому осмислити весь український літературний процес від найдавніших українських пам’яток до найсучасніших літературних зразків постмодерного письменства. Проза української літератури XXI століття вражає різнотематичністю і різноформатністю. Письменники, з одного боку, дотримуються традицій у виборі тем, з другого - намагаються осмислити реалії сучасного їм буття. Прозаїки перебувають у невтомному творчому пошуку, їхня проза досить умовна щодо жанрового поділу.
        Українські автори намагаються зламати усталені уявлення читача про світ, філософськи осмислюючи закони світобудови, долю цивілізації, цілком вписуючись цим у загальноєвропейський контекст. Основні проблеми, до осмислення яких звертаються представники постмодерну -  пошук молодою людиною себе, визначення життєвих орієнтирів, сенсу життя, протест проти «жорстоких» - звичаїв «дорослого» світу із його лицемірством та подвійними стандартами.   

        Найбільш актуальною останні чотири роки в постмодерній літератури є тема моралі та моральних пошуків і дуже чітко прослідковується потяг до коріння українськості, бо саме це є найпершою ознакою існування нашої нації, яка під загрозою московської навали та зросійщення все одно впевнено прямує до вільної родини європейських народів. На наш погляд, саме роман Тані Малярчук, авторки кількох збірок короткої прози (зокрема, "Згори вниз. Книга страхів", "Як я стала святою", "Говорити", "Звірослов") і роману "Біографія випадкового чуда" (2013 р.), есеїстки, що регулярно дописує в україно- та німецькомовні медіа, та її новий роман «Забуття» є одним із яскравих прикладів виразного літературного тренду останніх років – творів, присвячених питанням приватного виміру історії. Кожен, хто ледь торкається перших сторінок роману, спершу отримує цілковите враження, що книга ця є продуктом модного тренду, започаткованого відомою українською мисткинею та громадською діячкою Оксаною Забужко, та лишень поринувши в зміст, стає зрозумілим: книжка, яка у найяскравіших кольорах живопису живописує події минулого часу, коли у муках та судомах народжувалася славетна українська державність. Також на сьогодні важливим є, на нашу думку, що «Забуття» – дуже очікуваний роман, присвячений актуальній темі національно-культурної ідентичності та вітчизняної історії, вже встиг стати надбанням і предметом обговорень широкої та добре поінформованої громадськості. Та це не дивно, бо коло різнопланових образів, які переплітаються у дві сюжетні лінії, історичну та сучасну: політика і мислителя В’ячеслава Липинського й жінки з теперішнього, яка з його допомогою шукає шлях до себе, дає цінність пам’яті та розуміння сутності речей і вміння одночасно дивитися назад і вперед.  Це спроба згадати забуте. А також об’єднати індивідуальне і колективне українське, історичну достовірність і художню вигадку, кохання і покликання, божевілля і здоровий глузд. Молодий погляд на історичні постаті минулого, їхнє відродження у сучасному світі через призму історичного сприйняття дійсності і зумовило актуальність нашого дослідження.