Типологія жіночих образів у новелістиці Ю.Федьковича

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МОТИВ КОХАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Концепція кохання в романтизмі

1.2 Концепція кохання в творчості Ю. Федьковича

РОЗДІЛ ІІ. ТЕМА КОХАННЯ В ТВОРАХ Ю. ФЕДЬКОВИЧА ("ЛЮБА-ЗГУБА", "СЕРЦЕ НЕ НАВЧИТИ", "БЕЗТАЛАННЕ ЗАКОХАННЯ" ТА ІН.)

2.1 Оповідання "Люба-згуба" крізь ракурс драматичного стилю Ю. Федьковича

2.2 Оповідання"Серце не навчити". Мотиви, образи, проблематика

2.3 Любовний трикутник у творах "Серце не навчити", "Люба-згуба"

2.4 Трагічність оповідання "Безталанне закохання"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність. Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів — повістей, оповідань, казок, жартів. У цих творах знайшли відображення родинно-побутові проблеми буковинських селян; безправ'я пригнобленого чиновниками, куркулями трудового народу; трагічна доля гуцулів — жовнірів цісарської армії. У кращих своїх творах письменник підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, опоетизував гордих і сильних людей.

Творчий доробок Юрія Федьковича (Осипа Домініка Гординського де Федьковича) зайняв помітне місце серед літературного процесу 60-х, 80-х років. Федькович був поетом, письменником, драматургом, творчість якого вирізнялася своєрідним пафосом, який ніс в собі гуманістичні людиностверджуючі мотиви. Особливу увагу автор приділяв внутрішньому психологічному стану людини, її переживанням та почуттям. Також творчість митця стала вагомим рушієм розвитку культури західної частини країни, де жив та здійснював свою діяльність автор. 

Досить примітну частину творчості Юрія Федьковича становить його драматургія. Водночас драми письменника являють собою неоднорідне та суперечливе літературне явище. Федькович надавав своїй праці в драматичному жанрі особливого значення: він ретельно добирав сюжети, кожну п’єсу переробляв по кілька разів і вважав драматургію вищим рівнем літературного здобутку. Особливу увагу Ю. Федьковича до його драматургії можна простежити, вивчаючи його листи від 60-х років, коли автор почав активно розвивати епістолярний жанр.

Суперечливість драматичної спадщини Федьковича полягає в протиставленні того мистецького значення, якого своїм творам надава сам автор та їх літературної цінноті. Багато дослідників творчості письменника (Г. Гуць, П. Загайко, М. Шалата та інші) відзначають недосконалість драматичних творів Юрія Федьковича, меншу їх художню довершеність в порівнянні з його прозою чи поезією. Невисокий мистецький рівень цих п’єс відзначав і І. Франко, який досить суттєво був знайомий з творчістю Федьковича та пладно співпрацював з ним. Серед цілого комплексу вад драматичних творів Юрія Федьковича, на який в тій чи іншій мірі вказують дослідники його творчості, можна виділити найсуттєвіші: відстороненість та недотримання історичної правди; викривлення реальності; надмірна сатиричність образної системи творів; надмірність вимислу, фантазії, яка часто заміщає історичні факти, нівелюючи реальну основу твору; дещо затемнений символізм тощо. Драматургія Ю. Федьковича не ставала досі повноцінним об’єктом літературного дискурсу, відповідно, неоднозначністю драматичної спадщини письменника спричинена актуальність даного дослідження: проблема з’ясування художньої літературної цінності драматургії Ю.Федьковича залишається відкритою. 

Об’єктом дослідження є творча спадщина Юрія Федьковича крізь призму її проблематики, тематичної спрямованості, ідейності та образної системи.

Предметом дослідження стали оповідання автора «Люба-згуба», «Серце не навчити», «Безталанне кохання».

Метою роботи є дослідження драматичних творів письменника в ракурсі його загального літературного доробку для визначення її ключових мистецьких рис та літературної цінності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 

1. Вивчити концепцію кохання в романтизмі.