Символізм в українському іконописі

ТЕМА: СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ІКОНОПИСІ

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ІКОНОПИСУ        6

1.1 Історія іконопису України та його стилів з середини ХІІІ – кінця XVI століття        6

    1.2. Український іконопис в стилі бароко XVII -XVIII століття……………………………………………………………………………8

РОЗДІЛ 2. СИМВОЛІКА В САКРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ        13

     2.1 Художні особливості символізму українського мистецтва іконопису        13

     2.2.Канони іконопису та значення фарби в іконопису………………….22

РОЗДІЛ 3. ПРИКЛАДИ УКРАЇНСЬКОГО ІКОНОПИСУ        29

     3.1 Іконографічні типи образу Богоматері Одигітрії        29

     3.2. Скарб українського мистецтва - іконостас церкви Св. Духа в Рогатині……………………………………………………………………….....33

     3.3. Ікона "Страшний суд"………………………………………………...36

ВИСНОВКИ        46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        47

ВСТУП

За переданням, першою іконою був шматок тканини, на якому відбився лик Христа. Зображення бога в тілесному образі багатьом християнам здавалося ідолопоклонством. Адже і античних богів яких прихильники Христа вважали демонами, також зображували і в скульптурі, і в живописі, щоб поклонятися цим зображенням.

 Християни справедливо говорили, що статуї язичницьких богів – не боги, а бездушні боввани, ідоли; не можна поклонятися статуї  тому, що вона - просто оброблене дерево або камінь. У Біблії заборонялися взагалі будь-які зображення: "Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгору, і що на землі внизу." Проте саме тому, що перші християни самі спочатку були язичниками, вони звикли до зображень. Їм хотілося мати перед очима образи власних святих. Але в основі християнства було вчення про боговтілення, тобто про народження Бога в людському образі. Тому не припинялися спроби запам'ятати цей образ з його рисами: адже це було як би доказом істинності існування Христа, Богоматері та святих. Головною важкістю на цьому шляху була необхідність передати не тільки тіло, а й душу, найвищу духовну сутність зображеного. У християнському мистецтві склався іконографічний канон -постійно відтворювані, що перемальовують зображення одне з одного, які з одного погляду дозволяють визначити, що за святий або яку подію зображено на іконі. Часто говорять, що канон обмежує свободу художника. Але середньовічний майстер і не прагнув до свободи: він не повинен був писати "від самомислія", вважалося , що його рукою веде Бог . Тому так розповсюджені були легенди про те, як ікони замість художника писав ангел або ж незрима сила направляла роботу майстра. Такий погляд зумовив анонімність середньовічного творчості. До ХVIIІ століття художники майже ніколи не підписували свої ікони. Ікона стала так помітно відрізнятися від картини, що більшість християн визнало можливість священного зображення. Відомий богослов VII ст. Іоанн Дамасін (жив у місті Дамаску) сформулював основні положення християнського іконопочитання. Він  стверджував, що ікона є чуттєвий образ, що зводить розум людини до свого духовного перетворення (оригінала). Ікона не є Богом, але здобуває частину святості свого оригіналу. Вона навіть може творити чудеса. Звертаючись з благанням до ікон  Богоматері або Христа, людина просить милості не ікону, а самих Христа і Марію.

Щоб дослідити дану проблематику, велику увагу було приділено таким працям: К.Е.Гломозда «Хрещення Русі», Н.В.Лазарев «Візантійський живопис», Д.Степовик «Історія української ікони X-XX століття», О.Кульчинський «Український персоналізм», В.Лихачова «Мистецтво  Візантії IV- XV в.», С.Гординський «Українська ікона XII-XVIII століть», О.Повстенко «Історія українського мистецтва», Ю.Бережанський «Ікони Київської Русі», В.Бичков «Візантійська естетика» та інші наукові доробки.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні символізму українського іконопису від початків Київської Русі і до сучасності.