Чи потрібний історикам вишівський підручник з історії України?

Григорчук Вікторія

Чи потрібний історикам вишівський підручник з історії України?

У даному есе «підручникова» історія буде аналізуватись на прикладі двох підручників, а саме Рибалка І.К. «Історія України Ч. 1 Від найдавніших часів до кінця XVIII століття.» та Гарін В.Б «Історія України: Навчальний посібник».

Ще під час вступу, у підручнику Рибалка І. К., можна помітити, що це історик радянської школи, зокрема з того, що головним героєм в історичному процесі вбачається народ, а не окремий індивід чи держава. Також є доволі виразною точка зору щодо української нації як нації «страждальця», тобто пропагується ідея постійного пригноблення, українського народу з боку сусідніх держав – народів.^[1]

Надалі у підручнику можна неодноразово зустріти марксистську ідею класової боротьби. Зокрема у розділі, де розглядаються литовські статути, автор чітко ділить феодальне суспільство на два класи: феодали – пригноблювачі, феодально експлуатоване – пригноблені.^[2] 

Також у підручнику активно пропагується ідея так званого «ополячення» українського населення та впровадження не тільки національного, але й релігійного гніту з боку шляхти Речі Посполитої.^[3] Цікаво, що у цьому ж розділі, буквально навіть в одному реченні пересікаються ідеї класової боротьби та відстоювання національних інтересів українським народом.

Хотілось би додати на користь автора, що деякі історичні проблеми він висвітлює доволі розлого. Наприклад, у розділі, де досконало описується перехід Гетьманщини до складу Московського царства, приділяється увага не тільки самій історичній події, але й вивченню поданої проблеми істориками в різні часи, в різних державних утвореннях та при різних політичних обставинах. Також розбирається термінологія, яка використовувалась для означення цієї події та від чого вона залежала.^[4] 

Тепер хотілось би перейти до аналізу другого підручника за авторством Гаріна В.Б..

Потрібно зазначити, що відмінності цих двох підручників можна побачити навіть за назвами розділів і підрозділів. Зокрема у Гаріна В.Б. робиться акцент на так званих героїв нації. Наприклад, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа.

Суттєво відрізняється і характер тексту. Так у цьому довіднику набагато політ коректніше подане об’єднання Великого Князівства Литовського і Королівства Польського, а разом і з ним входження до Речі Посполитою українських земель. Зокрема, впровадження кріпацтва тут характеризується не як примха феодалів, а як наслідок росту цін на хліб у Західній Європі.