Українські підтексти в радянському кіно

Українські підтексти в радянському кіно

Кінематограф – один з наймогутніших інструментів пропаганди в руках комуністичних вождів, які дуже вміло його застосовували. За допомогою кіно Радянський Союз змінював образи українців та ставлення до них у головах людей по всьому світу. Проте не все кіномистецтво пронизане брехнею та пропагандою. Попри заборони та цензуру, в цей період творили справжнє українське кіно і були люди, які пробивали українські ідеї в маси за допомогою цього виду мистецтва.

Почати варто з 1922-их років, коли була запроваджена політика коренізації, себто українізації. В цей час активно діяли різні наукові та мистецькі спілки, зокрема організація “ВУФКУ”, яка об'єднувала найвидатніших кіномитців тих часів. До створення кінострічок залучали Юрія Яновського, Леся Курбаса та інших. Роботи “ВУФКУ” надсилали до більшості країн Європи, де українські фільми, зокрема “Сорочинський ярмарок”, “Тарас Трясило”, “Микола Джеря”, побачили тисячі людей. Не дивлячись на російські надписи, головні ролі належали відомим українським акторам, зокрема Наталії Ужвій, Івану Замичковському, Матвію Лярову та Амбросію Бучмі, а сюжети розповідають про життя козаків або ж життя звичайного українського люду. Проте вже під кінець 20-тих комуністична імперіалістська влада помітила, що “ВУФКУ” є дуже “невигідною” та “незручною” організацією, тому сценаристів та режисерів звинувачували в буржуазному націоналізмі, арештовували та вбивали. А спілку українських кіномитців було перетворено на регіональну філію загальнорадянського концерну “Союзкіно”.

Неоціненний вклад в українське кіномистецтво зробив Олександр Довженко. Славу митець отримав в 1929 році, коли на екрани вийшла стрічка “Звенигора”. Попри те, що все закінчується перемогою соціалістичного ладу, у фільмі зображуються козаки та фігурує образ діда, який є символом мудрості українського народу. На тлі інших радянських режисерів Довженко помітно вирізнявся, тому незабаром в газеті публікують статтю, в якій йдеться: “В “Звенигорі” проповідується ідея буржуазної української нації. Сценарій ставив сам Довженко, який не зміг подолати шкідливі засади сценарію”. Проте вже наступного року митець створює кіноповість “Земля”, яка викликає широкий резонанс не лише в межах України, а й в інших країнах Європи. Таким чином на Всесвітній виставці в Брюсселі в 1958 році були названі 12 найкращих фільмів усіх часів та народів, і однією зі стрічок, які потрапили в цей список, була “Земля”. Люди були вражені красою України, звичаями, що панували тоді, вбраннями українців та філософськими роздумами з приводу життя та смерті. Проте кінострічка протрималася на екранах лише 9 днів, адже сценарій охрестили надто натуралістичним. Сталін був особисто знайомий з Довженком та замовляв у нього пропагандистські фільми. Однак після виходу картини “Україна в огні” в 1943, Сталін знищив Довженка, як митця, принизивши його на зборах ЦВКП(б).