Стан та причини дитячоi злочинностi в Донбасi в 1953 - на початку 1960-х рр

Секція гуманітарних дисциплін

СТАН ТА ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В ДОНБАСІ

В 1953 – НА ПОЧАТКУ 1960-Х РР.

Автор: Власов Н.П.

здобувач вищої освіти

Горлівський інститут іноземних мов

Науковий керівник: Стуканова Ю.Р. к.і.н

Сьогодні для українського суспільства актуальною є проблема дитячої злочинності, безпритульності та бездоглядності. Врахування досвіду минулого може сприяти оптимізації політики захисту неповнолітньої верстви населення у критичних умовах як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Метою роботи є вивчення стану та причин дитячої злочинності в Донбасі в 1953 - на початку 1960-х років. Джерелами стали раніше не опубліковані архівні матеріали Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України).

Серед сучасних вчених-істориків даним питання (на всеукраїнському рівні) займалися Л.Г. Голиш [2], І.С. Спека [5], характеристику дитячої безпритульності та бездоглядності в Донбасі подає Н.М. Касьянова [3]. Однак, ці автори розглядали проблеми дитячої злочинності до 1953 року. Також, недостатньо розкрите дане питання у працях Г.М. Голиш [1], І.В. Маловічко [4], О.В. Шеремета [6].

В період 1950-х – на початку 1960-х рр. в Сталінській (з 1961 р. – Донецькій) та Ворошиловградській (з 1959 р. – Луганській) областях, згідно зі звітами працівників правоохоронних органів, рівень дитячої безпритульності, бездоглядності та злочинності серед молоді віком до 18 років знаходився на досить високому рівні.

Так, наприклад, в 1953 р. в Ворошиловградській області правоохоронними органами було затримано 158 безпритульних та 2563 бездоглядних дітей [7, арк. 44]. Рівень злочинності в 1953 р. характеризується такими даними: за 1 півріччя було затримано 136 особи віком до 18 років, а за 2 півріччя – 273 особи [7, арк. 48-49 ]. В містах Сталінської області у 1953 р. органами міліції, спільно з громадськістю, було затримано 526 безпритульних і 6684 бездоглядних дітей [8, арк. 22], з них працівниками міліції за злочини було затримано 631 особу віком до 18 років [8, арк. 25].

Серед затримуваних безпритульних та бездоглядних дітей була велика частка таких, які були притягнуті до кримінальної відповідальності. Так, наприклад, за 1957 р. в Сталінській області по лінії карного розшуку було притягнуто до відповідальності 11405 осіб, з них молоді до 18 років – 1334 особи, а за 1958 р., відповідно, – 10863 особи, з них молоді віком до 18 років -1415 осіб [9, арк. 269]. Натомість, в Ворошиловградській області в 1957 р. за Наказом Президії Верховної Ради УРСР від 18 січня 1957 р. «Про відповідальність за дрібне хуліганство» установами УВС Ворошиловградської області було притягнуто до відповідальності 15324 особи, з них молоді віком до 18 років – 1354 особи, а за 1958 р., відповідно, – 14573 особи, з них молоді віком до 18 років – 1057 осіб [10, арк. 146-147]. За дрібне хуліганство в 1959 р. в Луганській області було затримано 11141 особу, з них молоді віком до 18 років – 354 особи, а за 1960 р. було притягнуто до відповідальності 6913 осіб, з них молоді віком до 18 років – 676 осіб [11, арк. 27].

Головною причиною безпритульності і, як результат, підвищення рівня злочинності серед дітей, була війна та її наслідки [3, арк. 73]. До збільшення кількості дітей, позбавлених родинного затишку, долучилася і радянська репресивна система [5, арк. 101]. «Cправка про результати виконання постанови ради міністрів УРСР та ЦК КПУ від 8 травня 1952 р. про ліквідацію безпритульності та бездоглядності дітей у Ворошиловградській області» вказує також наступні причини того, чому у 1950-1960-ті рр. зберігався досить високий рівень дитячої злочинності: недостатня виховна робота в школах серед учнів, незначне охоплення дітей участю в позашкільних заходах; недостатня робота працівників освіти з батьками, які не забезпечували належного нагляду і виховання дітей; недостатня або відсутня культурно-виховна робота у вечерні години у гуртожитках молодих робітників та студентів; слабка робота дитячих секторів профспілкових організацій; недостатня увага місцевих рад щодо питання організації та створення умов для проведення безпечного дозвілля дітей дошкільного віку, учнів та молоді.