Розстріляне відродження: національне явище чи риса тоталітаризму

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Запорізької обласної державної адміністрації

Запорізьке територіальне відділення МАН України

«РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»: СУТО НАЦІОНАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ЧИ ЗАГАЛЬНА РИСА ТОТАЛІТАРИЗМУ

                                                                                 Роботу виконала:

                                                   Науковий керівник:

Запоріжжя-2017

ЗМІСТ

ВСТУП        3

І. МЕТОДИ «ВПЛИВУ» ДЕРЖАВНО-ПАРТІЙНОГО АПАРАТУ НА ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА        5

Ⅱ. «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» ЯК ХАРАКТЕРНЕ ЯВИЩЕ РАДЯНСЬКОГО ТОТАЛІТАРНОГО ПРИГНІЧЕННЯ ТА УНІФІКАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА        14

ВИСНОВКИ        21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        24

ДОДАТКИ        26

ВСТУП

У 2016-2017 рр. минає 80 років Великого терору - масових політичних репресій в СРСР 1936–1937 років. Ці події увійшли в пам’ять не одного покоління людей як символ беззаконня, бездумного нищення населення країни. Репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичними мотивами чи протистояли радянській владі і політиці більшовицької партії. Найбільшу загрозу радянська влада вбачала в українському населенні, а насамперед, в творчій інтелігенції. Термін «розстріляне відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 20-30-х рр. XX ст.. Це відродження було пов’язане з літературно-мистецьким поколінням цього періоду, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені Вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників). Врешті, весь характер більшовицької політики в Україні і щодо України свідчив, що, плануючи масштабні дії з трансформації цілого суспільства, більшовицьки лідери не збиралися зупинятися ні перед якими бар’єрами, у тому числі (а можливо, й насамперед) і національними. Отже, тоталітарна держава не допускала поширення будь-якої ідеології чи культурних процесів, що виходили за рамки системи. Великою загрозою для такої держави є люди творчих професій. Постає питання, чи «розстріляне відродження» є суто національним явищем, яке відбувалось виключно в Радянському Союзі, або ж невід’ємною рисою тоталітарного режиму?

Актуальність обраної теми зумовлена потребою сучасного переосмислення цих трагічних подій та їх наслідків. Цей урок історії України 30-х років ХХ ст. має застерігати людство від повторення таких жахливих помилок, які, на жаль, ми можемо спостерігати у сучасному світі. Доктор історичних наук Сергій Білокінь стверждує: «Дехто нині твердить, що, мовляв, уже пізно робити люстрацію, судити тих, хто винен у масових репресіях, Голодоморі. Ні, це не так, ніколи не пізно. Бо історія продовжується. Ми виходимо на нові випробування у зв’язку з певними політичними процесами.»[5,1]

Мета роботи – розглянути процес становлення культурної сфери радянського суспільства; проаналізувати методи впливу державно-партійного апарату на духовне життя суспільства; з’ясувати, чи можна віднести «розстріляне відродження» до рис тоталітарної системи.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

• визначити риси тоталітарної системи;
• дослідити, що саме є «суто національним явищем»;
• з’ясувати масштаби розстрілів, які чинила влада, знищивши творчий, науковий, духовний потенціал в 20-і-30-і роки ХХ століття.

Об’єкт дослідження: явище розстріляного відродження.

Предмет дослідження: визначення рис тоталітарної системи; аналіз методів впливу державно-партійного апарату на духовне життя суспільства; з’ясування масштабів репресій проти діячів культури.