Подii 1648 року у контекстi революцii

Намагаючись домогтися відновлення свободи Війська Запорозького, група старійшин і козаків на чолі з Богданом Хмельницьким підготувала план повстання восени 1647 року. Невдача в його реалізації спонукала їх переїхати до Запоріжжя. Відповідно до клятви Микитинської Січі, в 1648 році 25 січня вони захопили її, а 30 січня вони розгромили урядовий загін. Б. Хмельницький був обраний гетьманом і підписав угоду про військово-політичний союз з кримським ханом Іслам III Гіреєм, розгромивши поблизу війська Речі Посполитої. Сприятливі умови для кампанії склалися в центральних регіонах України, але гетьман і більшість старійшин ще не думали про розрив з Річ Посполитою, сподіваючись реформувати політичну систему, посадивши на трон некатолицького монарха [9].

Дії козацького загону, посланого Хмельницьким, зіграли вирішальну роль в переростання козацького повстання в національну революцію, складовою частиною якої стала Селянська війна (1648-1652 рр.). Рушійною силою національної революції була частина козацтва, шляхти, духовенства, селянства і міщанства. Були сформовані сотні загонів, які боролися проти правління поляків, католицького панування і соціального гноблення. Протистояння сторін характеризувалося жорстокістю, жертвами якої стали десятки тисяч людей. Повстанці мали намір "дійти до Вісли". У 1648 р. розгромивши поляків при Пилявцях, Б. Хмельницький зробив похід в надії, що новообраний польський король визнає Україну рівноправним об’єктом Речі Посполитої. На 11-му місяці було завершено звільнення етнічної української території, де інтенсивно формувалися державні інститути. Однак замість того, щоб зміцнитися на західному кордоні, в 1648 р. гетьман і старшина підписали перемир’я з польським королем Яном ІІ Казимиром.

25 січня 1648 році Богдан Хмельницький на чолі невеликого загону реєстрових і запорізьких козаків (близько 5000 чоловік) напав на заставу поляків на острові Базавлук (Дніпро) і зруйнували її. Це звільнило Запорізьку Січ від контролю Посполитів і залучило запорожців на бік Богдана Хмельницького, який був обраний гетьманом. Протягом наступних кількох місяців тривала підготовка до більш широкого повстання; були розіслані універсальні листи із закликом козаків, селян та розбійників протистояти панам. Велике значення має угода, яку Богдан Хмельницький підписав з Османською імперією і кримським ханом Іслямом III Ґераєм, згідно з якою Тугай-бей, при відділенні 4 мільйонів кримських татар, допомагав козакам [10].

Щоб придушити повстання, у 1648-1649 роках польсько-литовський союзний уряд направив проти Хмельницького 30 000 солдатів. Не чекаючи більш поважних труднощів, командувач Польської армії великий гетьман Потоцький і польовий гетьман коронний Калиновський - розділили свої сили. Це була велика тактична помилка. Близько 10 000 повстанців взяли в облогу 6000 чоловік авангарду Польщі на чолі з сином гетьмана Стефаном Потоцьким під Жовтими водами, а пізніше під Корсунем Хмельницький і кримські татари, ватажок яких був узятий в полон в Криму, розгромили основну армію Речі Посполитої [4].

Але вже згодом в 1648 році Хмельницький направив лист московському імператору Олексію Михайловичу з проханням про заступництво.

Після перемоги Хмельницького по всій Україні спалахнула війна між українськими козаками та загоном поляків. Влітку 1648 року на правому березі відбулася запекла битва між загоном полковника Кривоноса і дворянським загоном на чолі з князем Я. Вишневецьким, в ході цих битв населення сильно постраждало. Польська армія систематично вбивала всіх козаків та селян, включаючи дітей, жінок та людей похилого віку, тоді як повстанці також поводилися з дворянами, католицьким духовенством та євреями, багато з яких допомагали полякам [5].

Наприкінці літа уряд Речі Посполитої вирішив направити проти Хмельницького інше, добре демобілізоване 4-мільйонне військо.