Мартін Лютер

Вступ

 Кінець XV — перша половина XVII ст. — переломна доба в історії західноєвропейської цивілізації. Це був період, коли відбувалися глибокі економічні (інтенсивний розвиток ринкових, ранньокапіталістичних відносин) і політичні зміни (формування монархічних держав із сильною централізованою владою), трансформувалися соціальна структура середньовічного суспільства. Ці процеси стали початком переходу від традиційного, так званого феодального суспільства до індустріального. За таких умов не могло не постати питання й про перегляд світоглядних орієнтирів і цінностей.

 Ці завдання й виконувала Реформація — суспільно-політичний та ідеологічний рух у Західній і Центрально-Східній Європі, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви та її віровчення.

 Великі історичні перетворення неможливі без людей з особливими інтелектуальними якостями, соціально-психологічними настановами, темпераментом і характером. Т. Карлейль називав їх "героями", А. Тойнбі "творчими особистостями", Л. Гумільов - "пасіонаріями". Історики цілком справедливо включають до велетнів Відродження не тільки митців-гуманістів, а й церковних реформаторів, незважаючи на те, що вони належали до різних соціокультурних рухів.^[1]

 Мартін Лютер – людина, яка зуміла повалити безмежну владу католицької церкви разом з її главою – Папою Римським. Проповідник, який «створив» нову релігію – протестантизм, яка захопила більшу половину Європи.

 Мета реферату – побачити через біографію Мартіна Лютера витоки та становлення його реформаційних ідей.

Коротка біографія

 Мартін Лютер народився в Саксонії, в місті Ейслебене, 10 листопада 1483 року в сім'ї Ганса Лютера – селянина, який перебрався в Айслебен (Саксонія) в надії на краще життя. Там він працював на мідних копальнях. Після народження Мартіна сім'я переїхала в гірське містечко Мансфельд, де батько став заможним бюргером.

 Дитяче життя Мартіна було нелегким. Жизнь у молодой пары складывалась нелегко. До переїзду в Мансфельд сім’я жила дуже бідно. Неабиякий відбиток наклало «типове» виховання того часу – різки, різки та ще раз різки. Батько був дуже суворим до Лютера та не раз застосував силу до хлопчика. Матір теж не відрізнялась ласкавістю та ніжністю – але Мартін Лютер, попри все це, вважав, що батьки хотіли як краще.

В школі Мартін Лютер освоїв ази латини та Священного Писання. Але поряд з цією непоганою методикою тут царила жахлива педагогіка, яка нанівець зводила всі «плюси» навчання. ^[2]

Важливий етап у житті Мартіна Лютера – вступ до Ерфуртського університету в 1501 році на факультет вільних мистецтв, де він з самого початку зарекомендував себе блискучим учнем, адже ще до вступу оволодів азами філософії та добре знав латину. Викладання на факультеті носило ще старий схоластичний характер, хоча поряд з такими представниками схоластичної філософії як ректор університету Іодокій Трутфедер, в Ерфурті намітилося коло молодих гуманістів, до яких також примкнув Лютер. В університеті він познайомився з працями Арістотеля, Вергілія, Овідія та Горація. ^[3]

Закінчивши університет у 1505 році, Мартін Лютер пішов до Августинського монастиря, де отримав сан священика та почав вивчати теологію. В 1508 році

Лютер читає лекції у Віттенбергському університеті.^[4] Ще один переломний момент у житті юного Лютера – поїздка до Риму, де він звернув увагу на індифферентність італійців в порівнянні з німецькою набожністю, на кощунством монахів, які порушували піст, на розбрат духовенства.

В 1512 році Мартін Лютер отримав ступінь доктора богослов’я з правом тлумачення Біблії. Того ж року Лютер починає викладати на кафедрі теології, до чого віднісся з особливою серйозністю.