Дитячі ігри (від Античності до початку ранньомодерного часу)

ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. 2016. Випуск 34-35

[pic 1]

[pic 2]

Год Б. Дитячі ігри (від Античності[pic 3][pic 4]

до початку ранньомодерного часу) [Текст] : монографія / Борис Год. – Полтава : Вид-во ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2015. – 182 с.

Утвердження інформаційного суспільства на тлі глобалізації і мультикультуралізму спонукає людину до включення в широкомасштабну гру без правил на здобуття першості в оволодінні інформацією. Сьогодні множаться варіанти досягнення особистого ігрового успіху в умовах заперечення усталених духовних цінностей, набирає масштабів ствердження автономної моралі, безапеляційного руйнування кордонів свободи людини та зневаги до авторитетних ідей. А деякі дослідники філософії гри наголошують на її винятковому домінуванні в постмодерністську епоху, що й зумовлює виняткову актуальність монографії Б. Года.

Рецензована наукова праця має струнку класичну форму історико- педагогічного дослідження: вступ, три розділи і загальні висновки. Розділи складаються із трьох підпунктів, кожен із яких починається постановкою завдань, а завершується короткими та ємними висновками, що дає змогу читачеві легко орієнтуватися в тексті, сприймати логіку міркувань автора й віртуально діалогізувати з ним. Б. Год переконливо доводить доцільність і своєчасність представленої на суд зацікавленої читацької аудиторії наукової студії, чітко формулює мету, конкретизує завдання, розкриває теоретико-методологічний та історико-педагогічний аспекти дитячої гри як засобу виховання й навчання особистості.

На нашу думку, учений свідомо розширив хронологічні межі наукової розвідки, щоб у історичному просторі, який охоплює понад 1600 років, не лише простежити логіку становлення історико-педагогічного знання про феномен гри, але й визначити відповідні соціокультурні координати, віднайти аналогії із сучасною практикою та накреслити перспективи вирішення нагальних проблем розвитку креативної особистості засобами ігрових технологій і підготовки молоді

149

ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. 2016. Випуск 34-35

[pic 5]

до протистояння цілеспрямованим лудоманіпуляціям суспільною й особистісною свідомістю.

У теоретико-методологічному розділі Б. Год аналізує гру в філософсько- антропологічному та культурно-історичному контекстах, що дозволило виявити її ґенезу, класифікацію та природу. Наприклад, читач може звернути увагу на інформацію про надзвичайно популярний нині футбол, який свого часу заборонявся в університетах як «гра підручних м’ясника» (с. 19). Він виокремлює теоретико-педагогічні підходи й положення щодо методу гри та пропонує історіографію наукової проблеми, представлену загалом біля 400 персоналіями (філософи, педагоги, культурологи, історики, психологи, медики, письменники, поети, художники, музиканти, громадські діячі, спортсмени, військові та ін.), що засвідчує потужну ерудицію автора, глибину аналізу й осмислення ним предмету дослідження. З огляду на це монографія може виконувати завдання своєрідного довідника і навігатора із проблеми гри для нової генерації науковців.

У другому розділі представлено результати історико-компаративістського аналізу гри в педагогічній теорії та практиці Античності й Середньовіччя (Стародавня Греція, Стародавній Рим, Європа). Б. Год спирається на дані тогочасної науки, матеріали археологічних розкопок, твори мистецтва, античну міфологію та епос, супроводжує оповідь репродукціями гравюр і картин, що надає презентації матеріалу естетизму та художньої вишуканості. У кожній добі автор відзначає втрати й здобутки. Так, він наголошує, що протягом доби Античності трансформувалися грецький агон та олімпійські традиції, було утрачено «зв’язок фізичної гри і гармонійно-тілесно-душевного розвитку особистості», але осмислено феномен ділової гри (с. 164). На його переконання, в педагогічній думці Середньовіччя заперечувалися ігрові методи, бо вона була ще не готова до вирішення проблеми дитячих ігор, проте, останні розвивалися в лицарській підготовці, а в народній ігровій культурі зароджувалися окремі форми сучасного спорту.