Війна в пам'ятках рідного краю

Друга світова та її складова — Велика Вітчизняна війна — належать до найважливіших подій, які визначили розвиток світової історії в другій половині ХХ ст. Велика Вітчизняна війна була найтяжчою і найжорстокішою для українського народу, її смертоносний вал двічі прокотився по українській землі. Протягом 40 місяців — з 22 червня 1941 р. по 28 жовтня 1944 р. — Україна була найважливішим театром воєнних дій. На території України відбулася майже половина стратегічних операцій, проведених за роки Великої Вітчизняної війни. Навколо України “точиться добра половина усієї світової війни”, — зазначав у щоденнику О. Довженко . Дії регулярних військ на українському театрі воєнних дій поєднувалися зі збройною підпільно-партизанською боротьбою як радянського, так і суто національного характеру. Український народ ціною неймовірних втрат у виснажливій та кровопролитній боротьбі відстояв свою землю від поневолення німецькими загарбниками.  

Серед багатьох проблем Великої Вітчизняної війни увагу дослідників привертає тема увічнення подій та охорони історико-культурної спадщини воєнної доби. В фундаментальних працях радянських істориків, численних монографіях, присвячених Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу, повоєнній відбудові питання охорони історико-культурної спадщини воєнного періоду практично не розглядалися. Духовне життя населення в роки війни, втрати українського народу в культурній сфері, створення меморіальних музеїв, участь населення у благоустрої поховань радянських воїнів — предмет дослідження М. Коваля. Спорудження пам’яток на братських могилах у повоєнні роки відображені в публікаціях В. Волковинського і Є. Шаталіної, В. Жабокрицького. В 60-80-ті рр. з’явилися наукові розвідки В. Акуленка, Г. Мултих, Ю. Омель- 20 Денисенко Г.Г. ченка, де питання охорони пам’яток в роки Великої Вітчизняної війни зайняли пріоритетне місце. Охорона і збереження пам’яток воєнної історії в контексті дослідження історикокультурної спадщини українського народу висвітлюється в роботах В. Войналовича, В. Горбика, Г. Денисенко, С. Кота. Значний внесок у вивчення актуальних проблем охорони і збереження пам’яток України, увічнення подій Великої Вітчизняної війни зробив академік П. Тронько2 .

Воєнна історія України зафіксована в документах і спогадах, відображена у фільмах і художніх творах, численних пам’ятках історії та культури. Кожна пам’ятка історії та культури виступає не лише як історичний документ, що дозволяє відтворити ті або інші сторони матеріального буття суспільства, але вже своїм існування є незаперечним історичним фактом. Пам’ятки Великої Вітчизняної війни впливають на почуття, емоції людини, поєднують наукові, популяризаторські та патріотично-виховні функції. Пам’яткам і пам’ятним місцям воєнної історії належить чільне місце у відтворенні історичної пам’яті народу. Матеріалізуючи минуле, вони єднають в один ланцюг різні покоління, забезпечуючи наступність патріотичних традицій.

Останнім часом певної корекції зазнали концептуальні підходи щодо дослідження пам’яток Другої світової і Великої Вітчизняної війни. Складна і багатопланова тема зачіпає велике коло науково-теоретичних, методологічних, суспільно-політичних, моральних аспектів. Розширення хронологічних і географічних меж воєнних дій, пов’язаних з Україною і участю українців у Другій світовій війні (1939–1945 рр.), об’єктивний, виважений підхід до висвітлення національно-визвольних змагань в роки війни, долі радянських воїнів, що опинилися у ворожому оточенні, військовополонених, жертв нацизму дозволило значно розширити коло пам’яток воєнної історії. Відхід від нашарувань і стереотипів, прийомів міфологізації і гіпертрофованої героїзації, які домінували в радянській історіографії, висвітлення білих плям із залученням широкого кола архівних джерел, сучасного історіографічного доробку, позбавлення дослідниками партійно-політичної заан- Друга світова війна в пам’ятках 21 гажованості дозволив об’єктивно і неупереджено проаналізувати події, які відображають пам’ятки воєнної доби. Саме такими підходами керуються авторські колективи при підготовці фундаментального видання — Зводу пам’яток історії та культури України, в якому пам’ятки воєнної історії становлять найчисленнішу групу — понад 73 тис.