Історія одного експоната – шпага В.Л. Давидова

УДК 069.51 “908”

“Історія одного експоната – шпага В.Л. Давидова”

Губенко В.О.

науковий співробітник музею О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського

Кам’янський державний історико-культурний заповідник

У музеї О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського знаходиться багато цікавих експонатів, але серед них є особливий, який ще з першої кімнати привертає до себе увагу, і це -  особиста шпага Василя Львовича Давидова.

В.Л. Давидов - один з керівників Південного товариства декабристів, найближчий однодумець П.І.Пестеля, товариш О.С. Пушкіна, активний республіканець, автор цікавих віршованих імпровізацій, людина обдарована багатьма здібностями, освіченість і дотепність якого вражали сучасників [2].

Декабрист народився 28 березня 1793 року в дворянській родині генерал-майора Лева Денисовича й Катерини Миколаївни Давидових. Батько Василя Львовича походив із стародавнього роду, з якого вийшли відомі громадські, воєнні й культурні діячі.

Мати Катерина Миколаївна Давидова (при народженні – Самойлова) була жінкою з сильним характером і мала чималий загальний суспільний вплив. Перший шлюб у неї був з М.С.Раєвським, який тривав недовго, бо Микола Семенович помер від тяжких ран, отриманих у бою. Від цього шлюбу вона мала двох синів, один з яких Микола Раєвський – прославлений полководець, генерал.

Катерина Миколаївна, отримавши величезний спадок від свого дядька Г.О.Потьомкіна в Київській губернії і декілька поселень на Херсонщині,   після смерті свого другого чоловіка Л.Д.Давидова в 1801 році саме Кам’янку обрала центром володінь і оселилася тут для подальшого проживання. К.М. Давидова завжди піклувалась про освіченість своїх дітей, тому для цього фінансів не жаліла. В якості наставника і вихователя для В.Л. Давидова був приставлений високоосвічений аббат Фроман. Він мав великий вплив на виховання хлопчика і він же зробив великий внесок у розвиток бібліотеки сім’ї Давидових [2, с.9].

В 1804 р. Василь Давидов разом із своїм гувернером провів три місяці в якості мовного практикуму в австрійському місті Теплице. Можливо, саме розповіді вихователя, далекого від революційних настроїв, про Французьку революцію заклали в душі підлітка зовсім інші погляди [2, с.9].

Військова кар’єра В.Л. Давидова починається з 11 жовтня 1807 р., коли він був зарахований юнкером в лейб-гвардію Гусарського полку. В 1810 – початку 1811 р. майбутній декабрист знаходився при військах М.М. Раєвського в Молдавії і Валахії. С початком Російсько-Французької війни під Вітебськом 19-річний поручик лейб-гвардії Гусарського полку Василь Давидов почав воєнну кампанію, взявши участь в низці боїв і отримавши відзнаку в багатьох з них. 22 червня він був серед захисників Волкамиру; 13 і 14 липня брав участь в кровопролитних боях в Островній і Кукувачині; 27 липня – в ар’єргардних боях при Інкові, пізнав всю важкість відступу від Смоленська. В Бородинській битві взяли участь всі рідні та двоюрідні брати Давидови. Перед боєм В.Л. Давидов був призначений ад’ютантом головнокомандуючого 2-ї армії П.І. Багратіона: “при відступі ар’єргарда з 27 серпня по 5 вересня дивізійний ад’ютант Давидов з мужністю і хоробрістю стримував натиск противника, переходив в контратаки, які увінчались перемогою”. За успіх в цьому бою і точність виконання доручень головнокомандуючого Василь Львович був нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня. Він був в числі офіцерів, майбутніх декабристів, які геройськи себе проявили в одній із найвеличніших битв того часу [2, с.10].

17 січня 1817 р. В. Давидов вийшов підполковником в Олександрійський гусарський полк, звідки через 2 роки звільнився у відпустку “за ранами” для поїздки на мінеральні води в Теплице. З 11 червня 1820 р. він був деякий час у складі кавалерії, а 29 січня 1822 р. в чині полковника пішов у відставку [2, с. 11].

В 1819 р. в Києві В.Л. Давидов був прийнятий в Союз Благоденства. За свідченнями декабриста І.Д Якушкіна, в 1820-1821 рр. в Кам’янці відбувались дуже важливі зустрічі, учасниками яких були М.Ф. Орлов, К.А. Охотніков, С.Г. Волконський, І.Д. Якушкін та інші члени товариства. В їхньому товаристві часто знаходився і О.С. Пушкін. Відомо, що це був період реорганізації Союзу благоденства, і роль в ній та його Кам’янської управи, яку він очолював мала досить вагомий вплив на діяльність та розвиток таємного товариства [2, с.13].