Роль постаті А. Майстренка в збереженні культурно- історичного об’єкту «Миколаївські катакомби»

Роль постаті А. Майстренка в збереженні культурно- історичного об’єкту «Миколаївські катакомби»

Актуальність:

Миколаївські катакомби - мережа підземних ходів і лабіринтів під містом, різного характеру походження, які відображають різні етапи розвитку історії і культури краю. Вони є унікальною пам’яткою, яка створена у процесі історичного розвитку міста Миколаєва,  матеріальної і духовної культури та є об’єктом туристського інтересу.  

До вивчення даного культурно-історичного об’єкту зверталися такі науковці як О. Зяблик [2], К. Корчагін [3], Ю. Крючков [4]. Значну увагу дослідженню миколаївських катакомб А. Майстренко, який систематизував попередній досвід досліджень та визначив перелік існуючих і передбачуваних входів і тунелів «Миколаївських катакомб».

Мета нашої розвідки полягає у визначенні внеску Андрія Майстренка щодо вивчення культурно-історичного об’єкту «Миколаївські катакомби», його збереження та значення книги "Діти підземелля".

Андрій Вікторович Майстренко - археолог, аспірант кафедри Всесвітньої історії Миколаївського Державного Університету ім. В.А. Сухомлинського та корінний житель міста Миколаєва. Народився 11 березня 1970 року. Вперше приймав участь в розкопках у складі експедиції в 14 років на кургані біля с. Плющевка. Та, як стверджує сам автор, до дослідження підземель та історії він захопився ще у 9 років.

Після школи Андрій Вікторович недовго працював в краєзнавчому музеї міста Миколаєва, а потім, у 1988 році пішов служити до армії. Після служби повернувся до роботи в краєзнавчому музеї у головного хранителя фондів – Наталії Олександрівни Кухар-Онишко. Завдяки роботі в музеї, Майстренко мав доступ до архівних книг, що ще більше підігрівало його інтерес до археології. Справжнім відкриттям тоді для нього став «фоліант»: «Николаев – современное состояние и перспективы хозяйственного и культурного развития», що був виданий в Одесі у 1931 році. З нього Андрій Вікторович дізнався про можливе існування тунелей та мін під Миколаєвом. Він зрозумів, що катакомбами цікавилися в різні роки і тепер був майже впевнений – вони існували. В цей час Майстренко починає писати статті для «Южной правды» та «Вечернего Николаева». Та інформації для іх написання було небагато. Але завдяки статтям все більше жителів міста почало дзвонити до редакції та пропонувати свої історії. Поступово сформувалася група однодумців-студентів, які зайнялися дослідженням підземного Миколаєва та назвали себе «Діти підземелля». Вони збирали розповіді жителів щодо катакомб: хтось бачив забиті арки в підвалах будинків міста, хтось – закладені тунелі. Сам Андрій Вікторович декілька годин на день витрачав на прогулянки старими дворами міста щоб запитати жителів. Частіше люди без вагань надавали доступ до власних підвалів працівнику музея, та іноді знайти ключі було неможливо. Так, крок за кроком, збиралася інформація щодо минулого міста.[5] В одну з таких «прогулянок» Майстренко і зустрів Давида Шлимковича, який розповів  цікаву історію: «Это было, кажется, в 1953 году, я тогда работал в городской архитектуре. Военные раскопали глубокий колодец, под ДОФом, и спускали меня в него… Они хотели, чтобы мы осмотрели там все. Со дна колодца начинались два тоннеля. Один – под Адмиральскую улицу, другой – в сторону тюрьмы. Далеко мне пройти не удалось – тоннели в обе стороны были сильно завалены. В архитектуре планов никаких не было. А вот в архиве у них есть папка, секретная. В ней отчеты исследований и планы, созданные военными в пятидесятых годах. Скорее всего, папка эта и сейчас там хранится…».[1]

Після звернення до архіву, Андрій Вікторович зміг побачити документи інженера Алексєєва 1953 року, що описували підземні ходи міста Миколаєва. Але відсканувати та сфотографувати звіти та схеми йому не вдалося – вони проходили під грифом «секретно». Та після деяких зусиль і звернення до КГБ Майстренко таки отримав доступ до креслень. Тепер йому легше було писати статті. А головне: він отримав підтвердження існування катакомб.

Спроби з’ясувати долю самого Алексєєва не дали результатів. За даними звіту був зроблений висновок, що останній працював у місті Гатчина, а в Миколаєві перебував тимчасово. Але з архіву Гатчини відповіли, що людина з таким прізвищем в цей час у Миколаєві не працювала. Можливо, інженер використовував псевдонім з-за секретності розвідки.  На основі цих даних, розповідей жителів міста та власного досвіду «Діти підземелля» у 1990 році почали перший спуск під землю в Яхт-Клубі, який прийшовся на час землетрусу і трохи не забрав життя археологів. Експедиція ж була організована лише через 2 роки звернень археологів до різних інстанцій. В решті решт, вона була успішно профінансована. Спеціалістами було досліджено підвали Миколаєва, тунелі на вулиці Адміральській та під Домом Офіцерів Флоту. Завдяки кропітливій роботі з дослідження катакомб, документів та багаторічному збору інформації з історії міста Миколаєва, Андрій Вікторович Майстренко у 2007 році написав книгу: «Діти підземелля». В ній автор показує схеми тунелів  міста, звертає увагу читача на архівні документи та історію, в легкій та іноді комедійній формі розповідає свої спогади щодо експедицій, приводить факти та робить власні висновки. Автор також зацікавлює читача автобіографічними фактами, що роблять розповідь живою та, здавалося б, зовсім не науковою. Але коли розмова заходить про схеми тунелів та звіти минулих експедицій – Майстренко вставляє до тексту архівні документи та всі свої висновки підтверджує фактами. Книга є унікальною, оскільки включає в себе архівні документи, навіть категорії «секретно». Також автор пропонує різні версії походження дивних написів на стінах тунелів до розшифрування яких було заохочено спеціалістів та простих людей з форумів. Важливим є і те, що Андрій Майстренко розглянув теорії походження катакомб Миколаєва різних періодів, поданих  в статтях минулих дослідників. Про все це він розповідає і з позиції очевидця. Взагалі, вміння Андрія Вікторовича переплітати історію з його власним життям захоплює з перших сторінок. Книга здається такою життєвою. А головне: все це сталося в нашому місті. Ми кожен день проходимо над катакомбами, навчаємося над катакомбами та живемо над ними. Одною з задач дослідників було створення музею катакомб Миколаєва, та вона не була виповнена. Проблематика досліджень актуальна і на сьогоднішній день: недостатнє фінансування та загальна незацікавленість влади в розвитку історичної сфери досліджень Миколаївщини. Зі слів Андрія Вікторовича:  «Сталкиваясь с равнодушием властей игнорирующих любую историю. Со стремлением строителей побыстрее засыпать или полностью уничтожить любой раскопанный ими тоннель, подвал или колодец. Это происходит каждый день!».  Автор також зазначив, що «…катакомбы нашего города подобны «мине замедленного действия», рано или поздно их придется исследовать». На жаль, книга так і не побачила світ в письмовому варіанті, її немає в музеях та бібліотеках міста і, тим паче, в книжкових магазинах. Тож, на сьогоднішній день, мало хто з жителів міста взагалі знає факти щодо історії підземного світу Миколаївщини. Але сама книга доступна для читання безкоштовно в електронному варіанті.[5]