Становлення захiдноукраiнськоi хровоi композиторськоi школи

СТАНОВЛЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ХОРОВОЇ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ШКОЛИ. ПЕРЕМИШЛЬСЬКА ШКОЛА. ТВОРЧІСТЬ М. ВЕРБИЦЬКОГО

Розвиток  вітчизняної церковної музики з 2-ї чверті ХІХ ст. (до М. Лисенка) перейшов до Західної України, де композиторами були переважно священики.    

Галичина, яка з 1772 р. входила до складу Австро-Угорської імперії, жила в тяжких економічних умовах, відстоювала свою національну самобутність у науці, літературі, мистецтві.

У 30-х роках ХІХ ст. внаслідок посилення зв’язків із Наддніпрянською Україною та впливу революційно-визвольної  руху народів Австро-Угорщини, в культурному житті Галичини з’являються нові, свіжі віяння.

Відбулося справжнє відродження музичної культури Галичини, духовно-музичним центром якої стало м. Перемишль (сьогодні територія Польщі).

Просвітницькі  організації:

1. «Руська Трійця» (1833—1837) — галицьке літературне угруповання, засноване семінаристами, студентами Львівського університету, а саме:

 Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.

  Відстоювали слов’янофільські ідеї. "Ходили в народ", записували народні пісні, оповіді, приказки.

Основною метою було: звільнити народну мову від церковнослов’янських та чужомовних впливів та створити літературну мову.

1834 р. «Руська трійця» робить спробу видати літературну збірку народної мовою «Зоря». Проте цензура заборонила її публікацію, а членів Р. Тр. взяла під нагляд поліція. Не полишаючи надій, Трійця публікує в Будапешті інший альманах «Русалка Дністровая», який містить народні пісні, вірші, історичні статті на галицькому діалекті української мови.  

1. "РУСЬКА БЕСІДА" — українські культурно-просвітницькі товариства, які мали на меті поширення серед українських селян просвіти рідною мовою, досягнень культури й науки. Вперше виникли у Львові (1861-62),  Чернівцях (1869).

Влаштовували читальні та бібліотеки, клуби, театральні гуртки, літературно-музичні вечори, видавали наукову та художню літературу.

Власним коштом Р.Б, організувала 1й професійний український галицький театр (1864-1929). У репертуарі: "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" І. Котляревського, "Сватання на Гончарівці",, "Назар Стодоля" Т. Шевченка, "Підгіряни" І. Гушалевича, " опера "Дочка полку" Г. Доніцетті, оперета "Зачарована скрипка" Ж. Оффенбаха, водевілі.

Саме  тут у 1829 р. єпископ Іван Снігурський заснував перший церковний хор, поступово почали популяризуватися твори Д. Бортянського та інших композиторів попередніх часів.

До середини ХІХ ст. сформувалася так звана “перемишльська школа”, представлена творчістю: М. Вербицького, І. Лаврівського та їхніх послідовників:

 С. Воробкевича, В. Матюка та О. Нижанківського.

Усі представники “перемишльської школи” мали духовну освіту (були священиками), прагнули вивести українську музику  на загальноєвропейський рівень. 

Більшість духовних творів цих композиторів  прості за музичною формою та засобами виразності. Почасту вони спираються на українські пісенні мелодії.  

Їм не властиво використання старовинної церковної монодії та складної імітаційної техніки.