Александрійська школа в Єгипті. Паризький університет: етапи становлення та розвитку

Модульна контрольна робота

З курсу: «Вступ до університетських студій»

Студента хімічного факультету 1 курсу групи №4

Минака Євгенія Борисовича

Варіант №13

1. Александрійська школа в Єгипті.

Александрійська школа - одна із шкіл еллінського мистецтва. Існувала в стародавньому Єгипті за правління династії Птолемеїв (305-330 роки до н.е.). Школа названа за головним художнім центром еллінського Єгипту — Александрії.

Першим грецьким володарем, який прагнув створити для грецької науки і освіти широку основу, був Птолемей Сотер; він зібрав багатьох вчених і поклав основи Александрійської бібліотеки і Александрійського музею. До Александрійської школи належали греки, єгиптяни, вірмени, євреї, а згодом і римляни.

Граматика і література

Найбільше значення мали граматики, поети - менше. Перші були не тільки вчителями та дослідниками мови, а й філологами і літераторами . Найвідоміші з поетів, які писали здебільшого теж в самій Александрії, були Аполлоній Родоський, Арат, Нікандр, Евфоріон, Каллімах, Феокрит.

Александрійське століття зі своєю енциклопедичною освітою суттєво відрізнялось за духом і характером від давньогрецької життя. Увага, яку приділяли вивченню мови, правильності, чистоті і витонченості була дуже високою.

Філософія

Характерно по відношенню до александрійської філософії є те, що в Александрії стикалися східна і західна філософії, які суперечать одна одній; внаслідок цього александрійських філософів, які слідували цим напрямкам часто називали синкретистами. Зі злиттям східних поглядів з християнськими утворилися деякі течії гностицизму.

Наука

Александрійські напрями включали в себе ще й розробку точних наук - медицини, географії, фізики, математики та природознавства; вони дійшли тут до найвищого ступеня розвитку на той час. Уже в III-му столітті до н.е. Евклід написав тут свою роботу пов’язану з геометрією. Астрономи цієї школи відрізнялися від своїх попередників тим, що вони залишили осторонь всякі метафізичні спекуляції і присвятили себе спостереженням. Александрійська школа існувала більше восьми століть.

2. Паризький університет: етапи становлення та розвитку.

У 1215 році формується один з перших університетів в Європі - Паризький, шляхом об'єднання кількох шкіл (кафедральної Нотр Дам і монастирських св. Віктора і св. Женев'єви). Він став одним з найбільших в Європі і завоював визнання як головний центр богослов'я. Всього в університеті нараховувалося чотири факультети: факультет канонічного права факультет медицини, факультет теології і факультет вільних мистецтв. У 1257 році в Латинському кварталі Парижа був заснований католицький коледж, названий Сорбонною. У 17 ст. відбулося фактичне злиття Сорбонни з університетом, і їх назви стали ототожнюватися (нині в самій Сорбонні розташована частина навчальних приміщень; в головній будівлі розміщуються Паризька академія, адміністративні служби ряду факультетів гуманітарних наук, бібліотеки, лекційні аудиторії, лабораторії, навчальні кабінети). З кінця 13 ст. і аж до 17 ст. університет був найбільшим і найвідомішим в Європі навчальним закладом і науковим центром в області теології та юриспруденції. У 1793 році за рішенням Конвенту був закритий. Університет був відновлений Наполеоном у 1806 році. Всі факультети були замінені одним центром - Французьким університетом. Указ від 17 березня 1808 року створив п'ять різних факультетів: права, медицини, гуманітарних наук, природничих наук і теології; Традиційно, література і наука були об'єднані в один факультет - факультет мистецтв. У 1968 році університет став центром Студентської революції 1968. Після того, як повстання було придушене, університет був закритий на 2 роки. У 1970 році університет був розділений на 13 повністю самостійних університетів, 10 з яких мають навчальні і науково-виробничі підрозділи з економіки, права, літератури й лінгвістики, суспільних наук, 2 - з фізико-математичних наук, біології, хімії і наук про Землю, 1 - з медицини і біології. З Паризьким університетом пов'язана діяльність таких видатних вчених, як Ж. Гей-Люссак, А. Лавуазьє, Л. Пастер, П. Кюрі, Ж. Б. Перрен, П. Ланжевен. А зараз в університеті налічується понад 100 науково-дослідницьких інститутів, центрів, вищих шкіл. Він тісно пов'язаний з Національним центром наукових досліджень і комісаріатом з атомної енергії, для яких готує наукові кадри. У Паризькому університеті 356 різних галузей знань.