Будова голосового апарату. Механiзм дихання

Лекція 8

БУДОВА ГОЛОСОВОГО АПАРАТУ.

МЕХАНІЗМ ДИХАННЯ

1. Артикуляційний апарат
2. Механізм дихання
3. Глотка
4. Резонатори

Література:Краснощеков с.93 –105

1. Артикуляційний апарат є частиною голосового апарату, що формує звуки. Органи, що входять до його складу називаються артикуляційними. Робота цих органів спрямована на створення звуків мовлення – артикуляції. До них відносяться: ротова порожнина, язик, м'яке піднебіння, зуби, губи і нижня щелепа, глотка, гортань. Артикуляційний апарат забезпечує особливість й виразність текстової та музичної вимови (дикцію, орфоепію, штрихи, цезури). Голосні звуки народжуються в гортані при взаємодії голосових складок і дихання.

Звук, утворений на рівні голосових складок, не має ознак певного голосного. Перетворення цього невизначеного звуку в певний голосний відбувається в надскладочних порожнинах за допомогою спеціально покладеного для кожного голосного язика і форми рота. При цьому звукові хвилі виливаються через ротоглотковий канал вільно. Приголосні звуки утворюються в ротовій порожнині. Органи ротової порожнини створюють перешкоди потоку дихання і звукових хвиль, при цьому утворюються шуми, які ми і називаємо приголосними звуками.

2. Механізм дихання. Утворюється завдяки легеням з дихальними шляхами (бронхи і трахея), та роботі діафрагми. Легені  разом із бронхами та трахеєю можуть вміщувати до 5-6 л повітря. Звичайний спокійний вдих дорівнює 0,5 л, а глибокий  1,5 - 1,8 л.

Дихання – це сукупність процесів, що забезпечують появу кисню в організмі людини та видалення вуглекислого газу. Дихальні рухи відбуваються наступним чином:

а) вдих: міжреберні м'язи піднімають ребра, діафрагма при скороченні опускається

б) спокійний видих відбувається без скорочення м'язів: грудна клітина опускається під власною вагою, діафрагма піднімається під тиском притиснутих нею органів черевної порожнини.

Співацьке дихання – це, власне, складний фізіологічний процес, що сприяє роботі голосових складок. Співацьке дихання складається з 3-х елементів: вдиху, миттєвої затримки та повільного видиху.

Типи фізіологічного дихання:

1. Ключічне (верхнє-реберне, клавікулярне) обумовлено: переважною роботою верхніх ребер, ключиць, плечових суглобів;
2. Грудне (середнє-реберне, костальне) – при такому типі дихання переважає рух середніх ребер і грудної клітини.
3. Діафрагматичне (брюшне, абдомінальне) – характеризується рухом діафрагми, роботою ребер,м’язів брюшного пресу.

Цей розподіл вважається умовним. Адже у співі прийнято користуватись мішаним типом дихання, з перевагою того чи іншого типу ( а саме грудо- брюшного, тобто косто-абдомінального).

Коли відбувається вдих м’язи грудної клітини і діафрагми розширюють грудну порожнину у вертикальному, передньо-задньому та боковому напрямах, повітря потрапляє у легені. При видиху діафрагма знов знаходить свій природній куполообразний стан, витісняючи повітря з легень. Далі воно потрапляє у глотку, доходячи до голосової щілини.

3. Глотка

Глотка (лат. pharynx) – воронкоподыбний канал довжиною 11-12 см, направлений догори широким кінцем й сплющений у передньо-задньому напрямку.

Цей орган прикріплений до основи черепа і переходить в стравохід на рівні сьомого шийного хребця. Глотка представляє ту частину травної трубки та дихальних шляхів, яка є сполучною ланкою між порожниною носа та рота, з одного боку, і стравоходом та гортанню – з іншого. Верхня стінка прикріплена до черепної основи. Ззаду глотка прикріплюється до глоточного бугорка базилярної частини потиличної кістки, з боків – до пірамід скроневих кісток, потім до медіальної платівки крилоподібного відростка.[pic 1]