Українські землі в міжвоєнний період (1921 – 1939 рр.)

Тема 9. Українські землі в міжвоєнний період

(1921 – 1939 рр.)

1. УСРР у добу нової економічної політики.

[pic 1]

[pic 2]

1. УСРР у добу нової економічної політики

До грудня 1922 р. УСРР мала формальний статус самостійної держави. У грудні 1922 р. національні республіки об’єднались у Союз Радянських Соціалістичних  Республік (СРСР).

У період «воєнного комунізму» більшовики націоналізували промисловість, транспорт і банки й створили усуспільнений сектор економіки. Ці дії більшовиків підтримав робітничий клас.

Але більшовикам не вдалося поширити усуспільнений сектор економіки на село.

Спроби  перетворити експропрійовані поміщицькі маєтки на державні господарства – радгоспи – провалилися.

Під тиском селянства більшовики були змушені погодитися на розподіл землі й майна поміщиків між індивідуальними селянськими господарствами.

Воєнні дії, що точилися майже безперервно з літа 1914 р., завдали величезної шкоди промисловості України. 

Більше половини промислових підприємств перестали працювати. Працювали переважно дрібні підприємства.

Промислові робітники, рятуючись від безробіття й голоду, масово переселялися до сіл. Проти довоєнного часу чисельність промислових робітників скоротилася у два рази (до 260 тис. осіб).

Після закінчення громадянської війни населення було незадоволено політикою «воєнного комунізму» (по країні прокотилась хвиля селянських виступів). А світова революція, на яку сподівались більшовики – «затримувалась».

У березні 1921 р. Х з’їзд РКП(б) ухвалив рішення про заміну продовольчої розкладки продовольчим податком.

Продподаток мав бути меншим, ніж продрозкладка. Після виконання податку селянин міг вільно розпоряджатися надлишками продукції свого господарства (продати, обміняти тощо).

Ухвалення рішення про заміну продрозкладки продподатком поклало початок переходу до нової економічної політики (непу).

Неп передбачав існування ринкових відносин. 

Неп зумовив істотні зміни в промисловості. Держава скинула з себе тягар відповідальності за підприємства та їхніх працівників, який виявився непосильним.

• Малі підприємства було здано в оренду артілям і приватним особам. В їхніх руках вони ефективно працювали.
• Великі підприємства було об’єднано в трести. 
• Трест був госпрозрахунковим (походить від слів «господарський розрахунок») об’єднанням: він мав права юридичної особи й був суб’єктом господарювання, якому дозволялося самостійно діяти на ринку).

На базі непу промисловість України швидко відбудували. У 1925/26 р. вона досягла довоєнного рівня виробництва. У період непу робітники поверталися до міст. Чисельність заводських робітників зростала. Протягом 1921–1927 рр. вона зросла більше ніж у два з половиною рази (від 260 до 675 тис. осіб).

У 1922–1924 рр. з урахуванням законів ринку було проведено грошову реформу. Вона була успішною. Але прагнення реформаторів позбутися дефіциту бюджету, щоб забезпечити успіх реформи, мало своїм наслідком максимальне обмеження державних витрат.

[pic 3]

Згідно із ухваленим 1922 р. Земельним кодексом УСРР держава була власницею всієї землі.

Індивідуальні селянські господарства мали право на користування землею. Користуватися землею індивідуальне господарство могло тільки в складі земельної громади.

Держава відклала широку колективізацію сільського господарства на майбутнє, але сприяла пільгами організації нових колгоспів.

Колгоспи розрізнялися за ступенем усуспільнення власності: цілковитим (у комуні), проміжним (в артілі), початковим (у товаристві спільного обробітку землі – тсозі).