Досвід «Азійських тигрів»: погляд крізь десятиліття

Досвід «Азійських тигрів»: погляд крізь десятиліття

Економічні умови сьогодення вимагають постійного пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності підприємств. Українська економіка і так багато в чому поступалася економікам країн Європи, а тим більше провідних країн світу. А тепер, через війну, коли наша економіка отримала значний удар, коли наша інфраструктура понищена досвід країн «азійських тигрів» буде у нагоді для нас.  Кілька десятиліть тому ці країни перебували в занепаді, але зараз вже немає сумніву, що це важливі гравці на світовому ринку.

«Азійські тигри» – неофіційна назва нових індустріальних держав Азії: Тайвань, Гонконг, Сінгапур та Південна Корея, які відрізняються дуже високими темпами економічного розвитку та змогли за короткий термін стати передовими торговими країнами світу. Найкращі позиції серед них має Південна Корея, яка примножила свій ВВП більше, ніж у сто разів, за період, менший за півстоліття, та вийшла на новий економічний рівень, ставши лідером експорту.

«Тигри» були майже позбавлені корисних копалин, але змогли максимально ефективно використати свої запаси дешевої та якісної робочої сили, на що дуже впливала система освіти та дисципліна, сформована на основі конфуціанського виховання. Цей факт є причиною створення цими країнами експортно-орієнтованої економіки, рушієм якої стала сфера послуг.

У нас же навпаки є багато корисних копалин, але у нас інша біда. На відміну від країн «Тигрів» у нас немає конфуціанства чи іншої ідеології, яка б могла привести всіх до дисципліни, яка б допомогла, наприклад, запобігати корупції. Комуністична партія, яка панувала  багато десятиліть в Україні навпаки навчила людей красти. Багато людей крали, щоб вижити, а в інших це увійшло в погану звичку. Тому боротьба з корупцією зараз для нас є пріоритетною.

У чому ще заклечається успіх країн «Тигрів»?

У 50-х роках ХХ ст. Гонконг став першою країною Східної Азії, яка залучила іноземний капітал за рахунок дешевої робочої сили і сприятливої податкової політики — відсутністю ПДВ, митних зборів, податку на дивіденди й соціальних внесків, низьким податком на прибуток.

У 1970—1980-і роки почався будівельний бум: транспортна інфраструктура, залізниці, хмарочоси, житлові будинки. У період з 1961 по 1997 рік ВВП Гонконгу збільшився в 180 разів, і країна стала однією з найбагатших у світі.

Іншими особливостями Гонконгу були:

1. Сильна політична влада

2. Державне невтручання в економіку

3. Експортоорієнтованість

Після закінчення війни ми б могли скористатися досвідом Гонконгу, нас також потрібно старатися залучати іноземний капітал, без нього ми просто не зможемо відбудувати країну. Тому треба показати себе як надійного партнера, якому можна довіряти і вкладати гроші. Після нашої перемоги у нас також почнеться будівельний бум, що не тільки відбудує інфраструктуру, а й надасть багатьом людям робочі місця. Також варто взяти до уваги вищеназвані інші особливості Гонконгу і пробувати повторити їх у себе.

Експерти зазначають, що успіх країни «Тигра» Кореї і її реформ полягає в залученні іноземного капіталу, в основному - безповоротної допомоги США та Японії. США і Японія вже допомагають нам. Після війни їхня фінансова допомога може продовжитися, або ж нам варто зацікавлювати цих партнерів, спробувати залучати їхній капітал. Однією з реформ в Кореї була - стимулювання малого й середнього бізнесу, об'єднання малих підприємств у великі промислові групи (чеболі). Виробники готової продукції отримували від держави субсидії й замовлення, податки для бізнесу знижувалися. Преференції надавалися тільки найуспішнішим підприємствам — таким чином у Кореї стимулювали конкуренцію. Так виникали промислові об'єднання і групи — чеболі. Наприклад, Samsung, LG, Hyundai, Daewoo. Можливо, скориставшись досвідом Кореї, у нас також настане колись Українське економічне диво.