Особливості забезпечення безпеки при туристичному супроводженні

Особливості забезпечення безпеки при туристичному супроводженні

План

Вступ

Розділ 1.

1.1 Правові та організаційні засади безпеки туризму

1.2 Міжнародний досвід, щодо регулювання безпеки в туристичній діяльності

Розділ 2.

2.1 Інноваційні  рішення та шляхи удосконалення  сфери безпеки туризму у світі

2.2  Страхування як один із шляхів вирішення проблем безпеки в туристичній діяльності

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Соціологічні опитування, проведені Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, показали, що найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

 1) війна, політична нестабільність;

 2) екологічні проблеми;

3) хвороби та епідемії;

4) природні катаклізми та катастрофи;

5) злочинність [5].

Війна, неспокій, політична нестабільність (74%) – цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої країни. Нині військові дії в Україні відлякують туристів, викликають різке зменшення їх чисельності і практично відсутність туристів з Росії та Білорусії.

 Екологічні проблеми (57%) – цей фактор є характерним, перш за все, для України, у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу відзначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х – вже 57%). Негативний ефект екологічного чинника посилюється ще й тим, що він носить довгостроковий характер, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, аніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.

Хвороби та епідемії (55%) – вплив цього фактору є особливо значимим для африканського континенту та Східної Азії.  На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, але гальмують розвиток туризму, зокрема, численні хвороби та епідемії, які постійно спалахують тут. В Україні почастішали епідемії (грип, віруси) і виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування країни.

Природні катаклізми та катастрофи (49%) можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх практично неможливо. І хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до її відміни. В цьому випадку великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. В Україні до цих загроз можна віднести аварії на залізницях, торф’яні пожежі, повені.

Злочинність (44%) – останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. В даному контексті маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти [5].

Але значна кількість туристичних підприємств та їхніх клієнтів сьогодні не має повного уявлення про  правила  безпечної  поведінки  під  час  подорожей, про міру особистої відповідальності мандрівника за нещасні випадки та відповідальність туристичних  фірм  за  неякісний  супровід  щодо всіх видів безпеки. Більшість подорожуючих, сподіваючись на удачу та з метою економії коштів, не  вважають  за  доцільне  користуватися  послу-гами  страхування  в  туристичних  заходах,  якщо це не є обов’язковою умовою. Страхування часто викликає  негативне  відношення  i  недовіру  до виконання  договірних  умов.  Досі  існують  представники туристичного бізнесу, які не виконують зобов’язання зі своєчасного інформування туристів про правила безпечної поведінки під час заходів та подорожей. Небажання суб’єктів туристичної діяльності виконувати вимоги до створення та проведення безпечних заходів може призвести до нещасних випадків, травм та летальних випадків, за які мають нести відповідну відповідальність.