Правове забезпечення екологічної безпеки

ВП НУБіП України

«БОЯРСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ»

Семінар на тему:

"Правове забезпечення екологічної безпеки"

Виконала:

Студентка групи Е-13

Лоскутова С.О.

Перевірила:

Гусак Т.О.

Боярка-2016

Зміст

1.  Поняття і структура екологічної безпеки…………………………………3

2.  Екологічні  ризики…………………………………………………………...4

3.  Підставі та порядок запровадження надзвичайної екологічної ситуації……………………………………………………………………………5

4.  Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації……………..7

5.  Проблеми поводження з (ГМО)…………………………………………....8

6.  Проблеми правового регулювання, поводження з відходами виробництва та споживання…………………………………………….…….9

7.  Проблеми клонування людини, об’єкту тваринного і рослинного світу……………………………………………………………………………….10

1. Поняття і структура екологічної безпеки.    

Одним із основних понять, яке відображає стан навколишнього природного середовища,тенденції до змін в ньому з врахуванням інтересів суспільства є поняття екологічної безпеки. Кінцевою метою природоохоронної діяльності людини і управління в галузі охорони довкілля є не тільки збереження цілісності природних комплексів і взаємозв'язків у них, але і забезпечення стану екологічної безпеки. Довкілля сьогодення включає різні складові, зокрема природне середовище - виробництво - суспільство, які мають різні пріоритети, різну стійкість і складаються з різних компонентів.

Екологічна безпека є складовою національної безпеки України, що зазначено в Конституції України. Згідно розділу XI Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Під екологічною безпекою розуміють стан захищеності людини і природи від впливу несприятливих екологічних факторів. Це можливо тоді, коли в довкіллі формується нова система, що гармонійно поєднує природні, виробничі та соціальні системи і яка відповідає ряду вимог:

• санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам людини;

• збереженню природно-ресурсного і екологічного потенціалу природних екосистем;

• підтриманню здатності біосфери в цілому до саморегуляції.

Виконання цих вимог, особливо що стосується першого пункту, є складним, адже естетичні вимоги, матеріальні та духовні цінності, уява про нормальний стан довкілля у жителів різних регіонів Землі є різними. Це зумовлено як способом їх життя та особливостями місцевих умов середовища, так і деякими релігійними канонами. Тому екологічну безпеку прийнято розглядати як систему дій, спрямовану на захист суспільства від загроз, які спричинені стихійними лихами та техногенними катастрофами. Цей підхід є достатньо спрощеним, адже не показує особливості захисту природи і взаємозв'язок екологічного стану навколишнього середовища з станом захищеності суспільства. Як було нами показано в розділі II, найбільшої небезпеки для довкілля, а через позитивний зворотній зв'язок і для суспільства, являє забруднення природного середовища. Часто забруднення об'єктів довкілля може бути незначним, але існує пряма загроза здоров'ю людей або деградації природних екосистем.

Тому, під екологічною безпекою слід розуміти узагальнюючу систему оцінки екологічного стану об'єктів довкілля та виявлення змін, які можуть викликати погіршення цього стану з метою їх попередження та усунення. В першу чергу мова йде про порушення сформованої природної рівноваги внаслідок природних або антропогенних факторів, що може мати непередбачені наслідки.

Як система узагальнення, екологічна безпека тісно пов'язана з екологічними та природоохоронними діями (див. рис. 1.), що і забезпечує її функціонування[2, c. 46-48].