Адаптація до фізичних навантажень дихальної системи

Адаптація до фізичних навантажень дихальної системи

Для спортсменів, та людей, що регулярно займаються фізичними вправами, характерними є розширені функціональні можливості дихальної системи. Вони виникають внаслідок морфологічних та функціональних змін в органах дихання. Зокрема, більша витривалість і сила дихальних м'язів (спортсмени здатні підтримувати ХОД на рівні 80% від максимуму протягом 11 хв., а нетреновані - лише 3 хв.); підвищена еластичність легень і грудної клітки, знижений опір повітроносних шляхів. Під впливом систематичних фізичних навантажень товщина альвеолярнокапілярної мембрани зменшується, що супроводжується збільшенням дифузійної здатності легень.  

Спортсмени характеризуються певними особливостями показників дихальної системи. Зокрема, у спортсменів потужність вдиху перевищує потужність видиху (іноді в 1,2—1,4 рази). У спортсменів величина ЖЄЛ коливається в надзвичайно широких межах — від 3 до 8 л. Описано випадки збільшення ЖЄЛ у чоловіків до 8,7 л, у жінок — до 5,3 л. Загалом, для спортсменів багатьох спеціалізацій характерне перевищення величини фактичної ЖЄЛ (життєва ємність легень) над значеннями належної ЖЄЛ (НЖЄЛ). У марафонців та бігунів на довгі дистанції таке перевищення досягає 15-25%.

Співвідношення форсованої ЖЄЛ і ЖЄЛ у спортсменів часто досягає високих величин (80-85%) Це зумовлене тим, що, незважаючи на укорочення тривалості дихального циклу при м'язовій роботі, дихальний обсяг повинний бути збільшений у 4—6 разів у порівнянні з даними спокою.

Кількість повітря, яке людина вдихає і видихає за одну хвилину називається легеневої вентиляцією або хвилинним об'ємом дихання. У спокої легенева вентиляція дорівнює 5-8 л / хв. При фізичній роботі вона може досягати 150-180 л / хв із збільшенням частоти дихання до 25-35 за хвилину.

У спортсменів в умовах спокою легенева вентиляція (ХОД- хвилиннй об'ємом дихання) або відповідає нормальним стандартам (5—12 л/хв), або трохи перевершує їхній рівень (18 л/хв і більше). Важливо відзначити, що легенева вентиляція збільшується за рахунок поглиблення вдиху (50-55% ЖЄЛ), а не за рахунок частоти дихання, яка в стані спокою нижча, ніж у нетренованих. При максимальній м'язовій роботі легенева вентиляція може досягати значних величин: описаний випадок, коли вона дорівнювала 220 л/хв.

Дихальний об'єм у спортсменів дуже часто виявляється збільшеним, може досягати 1000—1300 мл. Під час фізичних навантажень у спортсменів з фіксованою частотою дихання (наприклад, у веслярів) дихальний об'єм може досягати колосальних величин — 4,5-5,5 л. При фізичному навантаженні частота дихання збільшується пропорційно до її потужності, досягаючи 50-70 циклів у хвилину.