Полiцейськi заходи примусу

ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ ПРИМУСУ

Тимчасове обмеження прав і свобод людини може відбуватись під час застосування працівниками поліції дій превентивного або примусового характеру – поліцейських заходів,

детальне врегулювання яких є однією із новел Закону України

«Про Національну поліцію» [1] (далі – Закон про поліцію).

Вперше законодавець дав визначення поняттю поліцейського

20

заходу, розкрив вимоги, які висуваються до нього та передбачив чіткий перелік як самих поліцейських заходів, так і підстав

їх застосування. Але запропонований законодавцем поділ поліцейських заходів відходить від найбільш визнаної в теорії

адміністративного права класифікації заходів адміністративного примусу, яка бере за основу мету застосування заходів

і поділяє заходи адміністративного примусу на три види (групи): адміністративно-попереджувальні заходи; заходи адміністративного припинення (загального і спеціального призначення); заходи адміністративної відповідальності [2, с. 251–

254]. А Закон про поліцію (ст. 30) виділяє заходи реагування

на правопорушення (які містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення і Кримінальному процесуальному

кодексі України) та визначені цим Законом поліцейські превентивні заходи і заходи примусу. Превентивні заходи застосовуються переважно з метою попередження та недопущення

вчинення громадянами правопорушень, а поліцейські заходи

другої групи (примусові) застосовуються з метою припинення

правопорушень, подолання спротиву правопорушника, його

затримання, захисту від нападу тощо [3, с. 103]. Але при такому

розподілі поліцейських заходів на превентивні заходи та заходи примусу напрошується висновок про те, що всі поліцейські

превентивні заходи не містять у собі примусу, а це не відповідає сутності окремих заходів. Так, наприклад, такий захід

як поліцейське піклування (ст. 41) є «чисто» запобіжним, адміністративно-попереджувальним превентивним заходом, а от

про превенцію при застосуванні обмеження пересування особи

(ст. 37) можна говорити з «натяжкою», як і про такі заходи, як

обмеження доступу до визначеної території чи проникнення

до житла чи іншого володіння особи. Отже, на нашу думку,

більшість видів поліцейських заходів, про які йдеться в ст. 30

Закону про поліцію, відносяться до заходів адміністративного

примусу. Превентивні поліцейські заходи носять адміністративно-попереджувальний характер або відносяться до заходів

припинення загального призначення.

Розглянемо виділені Законом про поліцію поліцейські заходи примусу. Якщо повернутись до теорії адміністративного

21

примусу, то ці заходи по своїй природі виступають заходами

адміністративного припинення спеціального призначення.

Закон про поліцію у ст. 42 виділяє такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї. Але у ст. 23, яка присвячена основним повноваженням поліції не зазначено право поліції

на застосування таких заходів, а щодо зброї, то вона згадується

лише при здійсненні контролю за дотриманням правил її зберігання і використання (п. 21 ст. 23) та при прийманні та зберіганні вилученої, добровільно зданої або знайденої зброї (п. 22

ст. 23). Необхідність проходження спеціальної підготовки при

застосовуванні спеціальних засобів та при зберіганні, носінні,

застосування