Теоретичнi засади соцiально-економiчноi ефективностi функцiонування підприємства

Біла Г.С.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
(Україна)

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Розвиток економіки України переходить на новий етап – інноваційний розвиток, що потребує нових вимог у господарській діяльності підприємств. Організація виробництва, забезпечення працівників підприємства соціальним захистом і соціальними гарантіями в умовах ринкової економіки та конкуренції потребує нових, не властивих адміністративній економіці, норм.    

На практиці для реалізації інноваційних методів до організації господарювання підприємства необхідно створити наукові та організаційні передумови, щоб сформувати соціально-економічну систему покращення господарської діяльності, щоб надати вітчизняним підприємствам конкурентоспроможності на ринках України та за кордоном, щоб умови всередині фірм спонукали до роботи творчої та результативної, щоб трудове життя було високоякісним [3].

Виробництво та його різнобічні відносини самі обумовлюють ефективність та її різновиди. Робоча сила та засоби виробництва необхідні для випуску продукції. Також потрібні економічні відносини, які спрямовані на ефективне функціонування. Під час господарської діяльності між керівниками та працівниками виникають відносини стосовно привласнення результатів праці та засобів виробництва, саме вони характеризують соціально-економічний тип роботи, іншими словами соціальний стан і умови проживання робітників. Отже, виробництво характеризують три елементи: економічний, соціальний і технічний.

На скільки задовольняються інтереси робітників у співвідношенні з існуючою метою функціонування фірми, а саме отримання максимального прибутку, показує соціально-економічна ефективність [2].

Потреби стають внутрішньою спонукальною причиною трудової поведінки тільки тоді, коли усвідомлюються працівниками, набувають форму інтересів до різних видів діяльності, об'єктів і предметів; тільки через інтереси виявляються їхні економічні відносини. Узгодженість особистих, колективних і суспільних інтересів, подолання суперечностей між ними, для досягнення економічного зростання, здійснюється політикою соціального партнерства, укладанням державних, галузевих, колективних договорів, трудових угод і контрактів [1].

Для України основним параметром соціально-економічної ефективності діяльності виробництва (для штату співробітників) можна використати показник як реально зростає заробітна плата при належному підвищенні результативності робіт, сумарному заощадженні як реальної праці, так і праці, втіленої у матеріальні речі. Реальним же критерієм виступає відношення зароблених коштів до прожиткового мінімуму.  

Аналізуючи дані статистики, можна сказати, що соціально-економічна результативність господарств України має низькі показники, а саме: маленька заробітна плата та значна заборгованість по ній, низький рівень техніки безпеки, неналежне пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці тощо.