Організаційне проектування

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

Фундаментальні зміни функціонування організаційних систем призвели до значного збільшення організаційного чинника, що означає особливе значення організаційного проектування як методу формальної організації цілісних систем. Інакше кажучи, кожна організаційні новвоведення структурного і процедурного характеру є продуктами організаційного проектування.

Метою даної публікації є висвітлення факторів впливу та розвитку при визначенні поняття «організаційне проектування» та внесення рекомендацій щодо їх поширення на практиці.

Організаційне проектування створюється за різними внутрішніми та зовнішньоекономічними показниками. Однак різні позиції не є суперечливістю, а доповнюють творчі та інноваційні властивості. А. Наумов, О. Віханській, прийшли до висновку, що організаційне проектування повинне враховувати не тільки внутрішні чинники та їх зміни, але також розвиток і стан зовнішнього середовища організації. Таким чином, структура організації має ситуативний характер та модифікується відповідно до зміни ситуації. Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук найбільш ефективного поєднання організаційних змінних. Чинники, які впливають на цей процес мають ситуативний характер. Б.Мільнер визначає "організаційне проектування" як функцію організації щодо вироблення (моделювання) тих організаційних елементів цих взаємозв'язків у системі створення, реалізація яких характеризувала б отриманий організаційний підрозділ як надійність, стійкість та економічність. "

Організаційні системи, як процес складання прототипів майбутньої організації, повинні включати не лише опис організації сучасного періоду їх життя, а й прогноз подальшого розвитку.

Хід проектування організації повинен базуватися на таких принципах: 1) правильне формулювання цілей, під-цілей та специфік проектної організації з урахуванням їх актуальності, новизни та практичної реалізації; 2) обов'язкове вивчення проблематики та завдань, безвирішення яких неможливо буде досягнути цілей організації; 3) справедливий розподіл обов’язків, відповідальності та прав по вертикальні управління; 4) виконання всіх необхідних горизонтальних зв’язків та відносин для координації діяльності функціональних ланок 5) найкращий баланс між централізацією та децентралізацією управління.

Основним