Правові основи фінансової системи Європейського Союзу

Правові основи фінансової системи Європейського Союзу

1. Бюджет Європейського Союзу

1.1 Загальні положення

Однією з відмінних рис Європейського Союзу в порівнянні з іншими міжнародними організаціями є система фінансування їхньої діяльності, що передбачена установчими договорами, яка ґрунтується на використанні власних коштів Союзу.

Спочатку ЄС здійснювали свою діяльність винятково за рахунок внесків держав-членів. Такий механізм фінансування характерний для всіх міжнародних організацій традиційного типу, які є, по суті, органами багатобічної дипломатії й не мають повноваження наднаціонального характеру, що дозволяють приймати самостійні рішення незалежно від політичної волі кожної з держав-учасниц.

Важлива відмінність ЄС від всіх інших міжнародних організацій полягає в тім, що вже в 1951 р. Договором про створення Європейського об'єднання вугілля й стали були закладені основи системи автономного фінансування їхньої діяльності за рахунок власних коштів. Стаття 49 Договору про ЄОВС наділяла Вищий керівний орган ЄОВС повноваженнями по забезпеченню одержання коштів, необхідних для виконання завдань Об'єднання, включаючи право залучати позики й «обкладати зборами вугілля й сталь і їхні похідні».

Таким чином, ЄОВС із самого моменту його створення мало особливий механізм формування власних коштів, що мали деякої риси, подібні з державною податковою системою. Так, наприклад, ЄОВС самостійно встановлювало єдину оподатковувану збором базу й ставки збору по окремих видах продукції.

На початку 1970-х рр. перед двома іншими співтовариствами, ЄЕС і Євратомом, гостро постало питання недостатності фінансування за рахунок внесків держав-членів. Статтею 201 Договору про ЄЕС і статтю 173 Договору про Євратом передбачалася можливість заміщення фінансових внесків держав-членів власними ресурсами Співтовариств, у тому числі повністю або частково доходами від загального митного тарифу (у випадку з ЄЕС) і надходженнями від зборів, що стягуються Євратомом з держав-членів. При цьому самі Співтовариства не мали право прийняття рішень щодо видів таких зборів і розподілу податкового тягаря між державами-членами. Всі рішення щодо фінансування діяльності Співтовариств за рахунок податків і зборів приймалися державами-членами й закріплювалися відповідними угодами між ними. Таким чином, значна частина власних коштів Європейських співтовариств не стягувалися самими Співтовариствами у вигляді прямих податків і зборів, а надходила у вигляді відрахувань від податків і зборів, зібраних державами-членами й, повністю або частково, переданих у бюджет Співтовариств.

1.2. Джерела доходів ЄС: система власних коштів

Починаючи з 1953 р. фінансова система Європейських Співтовариств безупинно реформувалася. Результатом реформ стали наступні основні досягнення, на яких ґрунтується сучасна система формування власних коштів Європейського Союзу:

1. уніфікація бюджетів трьох Співтовариств і формування єдиного бюджету ЄС;
2. фінансова автономія Європейських Співтовариств (раніше Співтовариство залежало, в основному, від фінансових внесків держав-членів);
3. формування єдиної фінансової політики ЄС і створення збалансованої системи взаємодії інститутів Союзу, що беруть участь у процесі формування, розподіли й використання бюджетних коштів (бюджетному процесі).

Рішучий крок назустріч фінансової незалежності Співтовариств був зроблений в 1970 р. Рішенням Ради ЄЕС від 21 квітня 1970 р. З 1971 р. у Співтовариствах уводився новий режим фінансування за рахунок власних коштів, до яких до 1988 р. відносилися:

а) митні збори;

б) сільськогосподарські збори,

в) відрахування від надходження податку на додану вартість (ПДВ), які спочатку становили 1% від суми зібраного в державі ПДВ (згодом ця ставка була переглянута й відповідно до Рішення Ради 85/257 від 7 травня 1985 р., що вступило в силу із 1 січня 1986 р., склала 1,4%).

Важливо відзначити, що при введенні єдиної системи відрахувань ПДВ виникла необхідність уніфікації бази оподатковування для ПДВ у всіх державах-членах Співтовариств. Основи уніфікації бази оподаткування для ПДВ були встановлені в Директиві 388/77 від 17 травня 1977 р. У зв'язку з труднощами, що виникли при прийнятті даної директиви на рівні Співтовариства та введенні її в дію на національному рівні, система власних коштів була остаточно введена в дію з деяким запізненням, не в 1978 р., як планувалося спочатку, а тільки при формуванні бюджету на 1980 р.