Основні антикризові заходи урядів і центральних банків Європейського Союзу

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП        3

ОСНОВНА ЧАСТИНА        4

ВИСНОВКИ        13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        14

ВСТУП

Криза – це закономірний і цілеспрямований процес незворотних змін, в основі якого покладено незворотність, спадковість та цілеспрямованість. Незворотність змін характеризується виникненням нових можливостей, які раніше не існували; спадковість розвитку – зумовленістю кожного етапу соціально-історичного прогресу попереднім станом, який, своєю чергою, зумовлює наступний етап розвитку системи; цілеспрямованість дає основу управління кризовими ситуаціями, визначає підбір необхідних процедур та вибір необхідних ресурсів.

Глобальні передумови поширення кризових явищ в економіці полягають у характері розвитку світового господарства, який відзначається зростанням інтеграції національних економік, що зумовлює збільшення їх залежності від кон’юнктури міжнародних ринків. Це підтвердила світова криза, яка розпочалася з іпотечної кризи у США і швидко поширилась на національні економіки країн світу. Досвід антикризового регулювання економіки в провідних країнах Євросоюзу має не тільки національне, а й міжнародне значення, особливо у складний для України час. Важливість і недостатня практична розробка проблем визначають актуальність даної теми у сучасних умовах господарювання.

Метою написання наукового реферату є аналіз та узагальнення інформації про здійснення антикризових заходів урядів та центральних банків країн Європейського Союзу.

Інформаційною базою реферату є наукові статті вітчизняних науковців та інтернет-ресурси.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

За сучасних умов головною причиною, що викликає стрімке поширення кризових явищ, є сукупність фінансових взаємозв’язків між країнами та фінансовими ринками. З метою подолання негативних процесів у економіці країни розробляють антикризову політику – генеральний напрям діяльності, сукупність принципів, методів, спрямованих на формування механізму управління, здатного своєчасно реагувати на кон’юнктуру ринку, яка постійно змінюється.

Антикризове управління розглядається здебільшого як сукупність заходів із недопущення кризи, які можливо реалізувати в короткий період, або заходи, спрямовані на вихід із кризи, що вже настала. Антикризове управління спрямоване на запобігання можливим серйозним ускладненням у соціально-економічній сфері, забезпечення стабільного сталого розвитку економічної системи [2].

В даний час антикризові аспекти державного управління економікою в різних країнах виражаються в різних формах. Досвід країн Європейського Союзу (ЄС) в цілому підтверджує, що регіональна політика в цих країнах практично спрямована на створення умов, що дозволяють регіонам повністю реалізувати наявні у них можливості стимулювання і збільшення їх внеску в розвиток національної економіки. Все більшого поширення в ЄС отримує спільне фінансування слаборозвинених районів для їх розвитку [3].

Кожна країна ЄС має свої пріоритети в антикризовій політиці. Наприклад, в Австрії – це державне кредитування, прямі фінансові “вливання” в реальний сектор економіки; у Чехії – підтримка пріоритетних галузей: сільського та лісового господарства; у Німеччині – політика стимулювання попиту та збільшення інвестицій (передусім в освіту та інфраструктуру); в Іспанії – залучення інвестицій та підтримка будівельної галузі.

Деякі основні напрями державного антикризового регулювання в країнах Євросоюзу відображенні на рис. 1.

[pic 1]

Рис. 1. Державне антикризове регулювання країн ЄС

Джерело: [3].

Вивчаючи досвід Європейського Союзу, можна відмітити, що антикризове регулювання економіки спрямоване на стимулювання діяльності конкретних компаній. Тільки приватний бізнес може ефективно розв’язувати питання підйому депресивних регіонів за допомогою створення підприємств передових галузей. При цьому кожна економіка країн Європейського Союзу має свої особливості.

Шамборовський Г.О. здійснив оцінку ефективності здійснення антикризових заходів європейськими країнами у вигляді надання їх певному балу від одного. Результати відображенні на рис. 2. Як можемо побачити, найбільшу оцінку отримує Норвегія (7,4 бали). Інші країни, в яких оцінка перевищила 5 балів, це Данія, Чеська Республіка, Швеція та Фінляндія. Зауважимо, що Румунія з присвоєним балом 1,3,  знаходиться в числі країн з найменшою кількістю юридичних і адміністративних обмежень для іноземних компаній, аполітична нестабільність може слугувати чинником погіршення бізнес-середовища для іноземних інвесторів [6].