Засоби саморегулювання господарської діяльності за директивами європейського союзу
Автор: hyanos • Декабрь 10, 2018 • Реферат • 3,195 Слов (13 Страниц) • 488 Просмотры
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»
Кафедра правового регулювання економіки
Реферат з правового регулювання господарської діяльності
За темою: «Засоби саморегулювання господарської діяльності за директивами європейського союзу»
Студента ІІ курсу, 2 групи
Спеціальності 6Ф02
Факультету ФЕФ
Поліщука В. І.
Науковий керівник:
Морозова В. О.
Київ-2017
Вступ
У статті досліджено особливості закріплення положень засобів саморегулювання господарської діяльності на рівні директив Європейського Союзу. Зроблено висновок, що саморегулювання визнається як більш швидкий, економічний, гнучкий, добровільний, додатковий та ефективний спосіб регулювання порівняно з адміністративними та судовими заходами. Встановлено, що до засобів саморегулювання, закріплених у директивах ЄС, відносять добровільні угоди, кодекси поведінки, позасудові методи врегулювання спорів (посередництво, медіацію, арбітраж), саморегулівні організації.
Формування інституту саморегулювання господарської діяльності в Україні перебуває у пошуку ефективної моделі, яка враховувала б ментальні особливості становлення та розвитку української держави. З огляду на євроінтеграційні процеси, зближення законодавства України та ЄС, певним орієнтиром у нормативному забезпечені процесу розвитку національного саморегулювання та з’ясуванні його місця і ролі можуть бути приклади закріплення положень саморегулювання господарської діяльності на рівні Директив Європейського Союзу (далі – ЄС).
Основна частина
Важливо зазначити, що у Договорі про заснування Європейської Економічної Спільноти від 25 березня 1957 року одним із завдань визначено поширення гармонійного, збалансованого і стабільного розвитку економічної діяльності у всіх державах-членах, зокрема, шляхом зближення законодавств тією мірою, якою це необхідно для функціонування спільного ринку. Договором заборонено обмежувати свободу економічної діяльності громадян однієї держави-члена на території іншої. Окрім того, Рада та Комісія Європейської Економічної Спільноти координують тією мірою, яка необхідна для захисту інтересів членів та інших осіб, заходи самозахисту компаній і фірм держав-членів [1]. Як бачимо, на теренах ЄС керівною засадою є розвиток економічної діяльності, заборона її обмеження, у тому числі такий розвиток може досягатися і шляхом запровадження ефективного саморегулювання економічної діяльності.
Питання саморегулювання у Європейському Союзі врегульовано на рівні як Директив, так і Регламентів. З метою конвергенції, зближення політик у певних сферах Європейський Союз визначає питання саморегулювання у найвищому законодавчому акті ЄС – Директиві, яка включає мінімальні стандарти у галузях господарства, де допускається саморегулювання як ефективний, альтернативний до державного регулятор. Звичайно положення з приводу саморегулювання господарської діяльності набули закріплення в національному законодавстві держав ЄС, яке детально визначає внутрішньодиверговані особливості функціонування цього інституту. Загальний європейський підхід загалом можна охарактеризувати як надання важливого значення охороні і підтримці саморегулювання, застосування його як ефективного засобу регулювання відносин. Однак законодавство держав ЄС у досліджуваній сфері досить диференційоване, тому держави-члени можуть перевищувати встановлені мінімальні норми, наскільки це допускається директивами, за умови недопущення обмежень вільного переміщення товарів і послуг у межах внутрішнього ринку. Так, директиви повинні забезпечити високий рівень захисту цілей, які представляють загальний інтерес, зокрема, у сфері захисту неповнолітніх та людської гідності, захисту прав споживача та здоров’я громадян [2].
...