Алан Гринспен Епоха потрясінь. Проблеми та перспективи світової фінансової системи

Алан Грінспен

«Епоха потрясінь. Проблеми та перспективи світової фінансової системи»
Читаючи економічну книгу колишнього глави ФРС, Алана Грінспена, «Епоха потрясінь», я знайшла велику кількість цікавих цитатит, які мене зацікавили. Ось декілька з них:

1. «За 60 лет я объехал  весь мир и не раз убеждался в том,что люди во многом схожи друг с другом…. Все люди от рождения стремятся заслужить уважение к себе, т.е заслужить одобрение окружающих. Именно это стремление определяет, на что мы тратим наши деньги. Именно оно побуждает людей работать на заводах и в офисах бок о бок друг с другом….»

Так, автор має рацію, що люди з дитинства прагнуть поваги до себе. Але я не згодна з тим, що саме це змушує людину працювати.

Багато хто визнає, що ледь не все життя віддає роботі. Дехто отримує глибоке задоволення від своєї праці. Для когось головне престиж чи зарплатня. Є й такі, що працюють, аби чимось зайнятися, або й взагалі вважають роботу марнуванням часу.

Одні люди працюють, щоб жити, а інші живуть, щоб працювати. Дивлячись на ситуацію в світі, я впевнена, що більшість людей працюють для того, щоб виживати. Виживати в цьому світі, де ти нікому не потрібен, крім своїх близьких. Багато людей працюють у сфері, яка їм не подобається, топлячи свій потенціал у болоті, яке приносить трохи більше коштів. Це реальність, яка вражає. Тож «Заслужить одобрение» - не найголовніша причина.

1. «Даже в наиболее развитых в технологическом отношении странах часовая производительность в среднем повышается не более чем на 3% в год. Видимо, это есть максимальная скорость, с которой инновации способны обеспечивать улучшение уровня жизи. Ожидать большего, судя по всему, вряд ли стоит.»

За даними Conference Board, починаючи з 1996-1997рр. щорічне зростання продуктивності праці в країнах, що розвиваються став перевершувати аналогічний показник в розвинених державах. Для порівняння, в 2012 р. продуктивність праці в світі, що розвивається в порівнянні з попереднім роком зросла на 3,8% проти 0,5% в розвиненому. Очікується, що в 2020р. показник в країнах, що розвиваються збільшиться на 4,7%. Тож, очікувати більшого, все таки варто.

1. «В соответствии с общепринятым тогда кейнсианским взглядом па экономику считалось, что безработица и инфляция подобны ребятишкам на качелях — когда один поднимается, другой идет вниз. Попросту говоря, предполагалось, что чем больше людей остается без работы, тем меньше повышательное давление на зарплаты и цены. И наоборот, с падением уровня безработицы и нормализацией обстановки на рынке труда рост зарплат и цен должен ускоряться. Однако кейнсианские экономические модели не предусматривали одно временного роста безработицы и инфляции. Это явление, позднее получив шее название «стагфляция». поставило политиков в тупик.»

Мене зацікавило таке явище як «стагфляція».

Читаючи інформацію з декількох джерел, я зрозуміла, термін «стагфляція» означає стан економіки, що характеризується застоєм (низькими темпами економічного зростання), зростанням інфляції, збільшенням безробіття.  Сам термін походить від двох понять, які характеризують одночасне перебування економіки у стані стагнації (згортання виробництва, депресії) і інфляції.  Причиною чого є політика монополій, що підтримують високий рівень цін в період криз, а також антикризові заходи, що проводяться державою, «по управлінню попитом» (наприклад, держ. Закупівлі) і «регульованим» зростанню цін.

В моєму розумінні це спад виробництва, криза або депресія, які, як правило, супроводжуваються не зростанням, а зниженням цін. Прикладом може слугувати, стан економіки Росії в 1991-1996 рр.., коли при зростанні цін в десятки разів відбулося падіння ВВП майже в три рази.

1. «Расчет ВВП осуществляло Бюро экономического анализа на основе колоссального объема статистических данных. К сожалению. Бюро делало это лишь раз в квартал, с большим запозданием. А вести машину вперед, пользуясь только зеркалом заднего вида, невозможно..»

Повністю згодна, з цією думкою. Адже будь-яка економічна структура має певний обсяг товарних запасів, які включають, зокрема, й вироблену, але нереалізовану продукцію. Необхідність урахування при обчисленні ВВП змін у товарних запасах фірм пов'язана з тим, що обсяг реалізованої у тому чи іншому кварталі продукції в одних випадках може включати продукцію попередніхкварталів, а в інших - навпаки, не включати частини продукції даного кварталу. Тому у разі, коли товарні запаси фірм на кінець кварталу виявляться меншими за їх обсяг на початок, ця зміна товарних запасів повинна виключатися з ВВП. І, навпаки, якщо протягом кварталу товарні запаси фірм збільшаться, цей приріст товарних запасів повинен включатися у ВВП. Існування суттєвого обсягу недорахованого ВВП заключається в тіньовій економіці.