Зарубiжний досвiд регулювання дiяльностi банкiв на фондовому ринку

Ринок цінних паперів

Семченко С.Т.

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів

Київський національний економічний університет імені В.П.Гетьмана

м. Київ, Україна

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

Найважливішою і невід'ємною складовою ринкової економіки, що забезпечує стабільність її інституційних основ, виступає банківська система. Банк як єдиний універсальний інститут посередництва здатний виконувати все різноманіття операцій на фінансовому ринку країни, в тому числі і на його фондовому його сегменті. Участь банківських організацій у функціонуванні ринку цінних паперів має важливе значення для економіки. Разом з тим, ступінь участі банків в різних країнах різна – від мінімальної присутності в якості рядових учасників ринку до масштабів значних інфраструктурних інститутів.

Банки в усьому світі відіграють активну роль на ринку цінних паперів, виступаючи не тільки інвесторами і емітентами, але, так само і в якості посередників. Однак в різних державах їх роль на ринку цінних паперів не однакова. Сегментована структура банків, що склалася в США і Японії, законодавчо відокремлює банківські операції по прийому депозитів і видачі короткострокових кредитів від операцій з випуску і розміщення цінних паперів промислових компаній і деяких спеціальних видів послуг (страхування, операції з нерухомістю і т. д.). При універсальній структурі закони не містять обмежень щодо окремих видів операцій і сфер. Такий тип універсальних банків склався в ряді західноєвропейських країн – Німеччини, Франції, Швейцарії, Великобританії та ін. Важливу роль у функціонуванні банківської діяльності на фондовому ринку в цих країнах грає високий ступінь самоконтролю фінансових установ, суворе дотримання звичаїв і традицій, що вироблені банківським співтовариством.

Залежно від історичних традицій, особливостей формування національних ринків і законодавства тієї чи іншої країни, банки грають на них різну роль. У світі реалізовані різні підходи до проблеми поєднання традиційної банківської діяльності та операцій на фондовому ринку [1, c.13]. Наприклад, в США банки, яким дозволено надавати послуги на ринку цінних паперів (здійснювати професійну діяльність), виділені в окремий клас - інвестиційні банки. Немає жодної країни, ринки котрої регулювалися б так жорстко, як у Сполучених Штатах. Там існує три рівні регулювання: федеральний, окремого штату та самої індустрії. Зако нпро торгівлю цінними паперами (1934 р.) сприяв створенню федерального агентства – Комісії з цінних паперів і бірж, що публікує статистичні дані про торгівлю цінними паперами в країні. Найбільш відомим серед підрозділів є відділ правозастосування, що працює з порушниками закону. Задля більш ефективного контролю над операціями із цінними паперами Комісія має регіональні представництва [6]. Основною проблемою Комісії, котру не змогли вирішити до цього часу, є відтік талановитих працівників у сферу приватного бізнесу із цінними паперами.

Цікавим виступає розгляд місця і ролі комерційних банків на фондовому ринку в Китаї, однієї з найбільших світових економік. Модель регулювання ринку цінних паперів Китаю певною мірою запозичена у США - в системі регулювання створений окремий орган, відповідальний за ринок цінних паперів - China Securities Regulatory Commission (CSRC). CSRC має статус міністерства і підпорядковується безпосередньо Центральному Уряду Китайської Народної Республіки - State Council of the People's Republic of China [7]. Розглядаючи діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів Китаю, необхідно відзначити, що одного боку їх діяльність на даному сегменті фінансового ринку серйозно обмежена законодавством, з іншого боку комерційні банки виступають значимими інфраструктурними інститутами ринку державних облігацій, а також всього ринку цінних паперів Китаю. Комерційні банки Китаю займають важливе місце і відіграють домінуючу роль на ринку цінних паперів Китаю: входять в інфраструктуру, обслуговують ринок облігацій, є найбільшими інвесторами на ринку облігацій, опосередковують участь іноземного капіталу на ринку цінних паперів Китаю, складають облікову систему прав власності на цінні папери. У той же час, банківським установам в Китаї законодавчо не дозволено займатися брокерсько-дилерською діяльністю, управлінням активами на ринку цінних паперів, що належать до професійної діяльності на ринку цінних паперів [4]. Даний підхід можна назвати оптимальним з точки зору прийняття і поділу ризиків на ринку цінних паперів. На китайські банки покладено функцію з обліку прав власності на цінні папери, які обертаються в Китаї, таким чином, вони складають Облікову систему прав власності на ринку цінних паперів Китаю. Комерційні банки відповідно до законодавства виступають депозитаріями та розрахунковими організаціями інвестиційних фондів.