Протидії фінансового шахрайства на фондовому ринку

ЗМІСТ

ВСТУП        3

1.  ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ФІНАНСОВОГО ШАХРАЙСТВА У ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ        5

2. СУЧАСНІ СХЕМИ ШАХРАЙСТВА НА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИНКАХ УКРАЇНИ        9

3. ПРОТИДІЯ ШАХРАЙСТВУ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ        13

ВИСНОВКИ        15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ        16

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток світової економіки та ринкових відносин призвів до підвищення ролі фінансів. Залучення безготівкових форм розрахунків, поширення банківських та інших фінансових установ, поява міжнародних фінансових інститутів, активне використання новітніх інформаційних технологій для здійснення фінансових операцій тощо призвели до зростання шахрайства у фінансовому секторі. Як державні, так і приватні фінанси піддаються ризику шахрайства. Шахрайство здійснюють як внутрішні, так і зовнішні суб'єкти. Зачіпаються всі сфери суспільних відносин: кредитно-банківська справа, страхування, Інтернет, зовнішньоекономічна діяльність тощо, що робить цю проблему транснаціональною.

Розвинений і прозорий фондовий ринок є показником сильної ринкової економіки. Україна, як країна з постсоціалістичною економікою, в якій вільні ринкові процеси тільки набирають обертів, наразі не може похвалитися ні потужним фондовим ринком, ні досконалим законодавством.

В Україні дослідження проблем фінансового шахрайства переважно перебуває у полі зору представників юридичної науки: В. Василинчука, А. Єрмошенко, О. Кальмана, С. Князєва, П. Коваленка, О. Кравченка, Л. Криушенка, О. Курмана, Г. Матусовського, Т. Мудряк, Ю. Назара, Д. Роговенка, В. Сухоноса, В. Чернєя, Г. Чернишова, С. Чернявського, С. Чорнуцького, І. Чуницької, С. Шапочки, Ю. Ярмоленко та ін.

Метою роботи є дослідження протидії фінансового шахрайства на фондовому ринку.

Об’єктом дослідження є фінансове шахрайство на фондовому ринку.

Методи дослідження. Порівняння, узагальнення, аналіз, синтез.

Структура роботи складається з вступу,  трьох питань, висновків та списку використаної літератури.

1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ФІНАНСОВОГО ШАХРАЙСТВА У ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ

Категорія «фінансове шахрайство» стає все більш поширеною у вітчизняній науковій літературі, незважаючи на відсутність її нормативного закріплення. Крім того, в повідомленнях ЗМІ та публікаціях в Інтернеті часто використовуються інші варіації фрази: наприклад, «фінансова афера», «шахрайство», «піраміда» тощо.

Для криміналістичної характеристики фінансового шахрайства необхідно з’ясувати сутність і зміст цього явища. Щодо етимологічного аналізу терміну «фінансове шахрайство», то слід зазначити, що він складається з двох окремих понять: «шахрайство» та «фінанси», без належного розуміння яких неможливо зрозуміти фінансове шахрайство.

У наукових працях українських та російських дослідників дають різні визначення фінансового шахрайства. Так, С. С. Чернявський визначає фінансове шахрайство як систему взаємопов’язаних суспільно небезпечних дій, спрямованих на викрадення чужого майна або набуття права власності шляхом обману чи зловживання довірою у сфері відносин, що регулюються фінансовим законодавством щодо формування, розподілу, перерозподілу та зловживання довірою. використовувати кошти коштів (фінансових ресурсів) держави, суб’єктів господарювання та фізичних осіб [8, с. 97].

Фінансове шахрайство – це сукупність взаємопов’язаних технологій корисливого посягання на фінансові ресурси держави, бізнесу та громадян, заснованих на різноманітних методах обману [9, с. 355].

Фінансове шахрайство — це сукупність кримінологічно однорідних корисливих посягань на фінансові ресурси громадян, суб’єктів господарювання та держави, що здійснюються шляхом обману та зловживання довірою [10, с. 20].

О.Г. Карпович дає таке досить широке тлумачення: фінансове шахрайство - матеріально карані діяння у сфері грошового обігу, такі як шахрайство, зловживання довірою, підробка, передача безготівкових коштів державних і громадських організацій у готівку, незаконні прибутки від приховування фактичних доходів та несплати податків, підроблення обліково-розрахункових платіжних документів, одержання неправомірних прибутків від сплати занижених та отримання завищених відсотків за кредитуванням, страхуванням, накопиченням коштів чи фінансовими операціями між громадянами [2 , с. 19-20].