Управління міжнародними операціями посередницьких підприємств

Яковенко К.О.

студентка кафедри Міжнародного менеджменту та маркетингу

Дніпровський Національний Університет ім. О.Гончара

м.Дніпро,Україна

УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Постановка проблеми. Торгове посередництво - явище, яке зародилося ще в IX  столітті, за часів виникнення торгівлі на Київській Русі, як важливої сфери господарської діяльності. Поступово, з часів зародження мануфактурного виробництва та подальшого розвитку товарного виробництво, виникла так звана «велика оптова торгівля».  Сучасний ринок міжнародних торгівельних операцій постає масштабною розгалуженою системою взаємозв’язків між виробниками та споживачами. Одним із суб’єктів  даного ринку виступає саме посередник – контрагент [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у вивчення системи управління міжнародними посередницькими операціями суб’єктів міжнародного бізнесу внесли такі вітчизняні вчені: Грищенко І.М., Соболєва В.О., Чорна М.В., Рудицький С.І. , Апопій В.В., Бабенко С.Г., Бланк О.І.

Метою та завданнями даної роботи є дослідження сутності, механізмів та методів оцінки ефективності управління міжнародними операціями.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасний ринок міжнародної торгівлі неможливо уявити без торгівельних посередників, які займаються дослідженням попиту і пропозиції на товари, а також купівлею їх у товаровиробників, з подальшою метою продажу їх споживача. Цей механізм зображує сутність торгово – посередницької діяльності. «Посередництво», як явище зустрічається дуже часто та відзначається вагомою участю у заходах, направлених на стимулювання економічних процесів у світовій економіці.

Основним критерієм функціонування сучасної ринкової економіки, можна виділити те, що виробники починають свою діяльність з пошуку потенційного покупця продукції (наприклад, за допомогою соціальних мереж [4, 5]), після цього проводять детальний аналіз і вже потім розпочинають виробництво. Цей процес суттєво відрізняється від процесу виробництва на хаотичному та нерегульованого ринку. В таких ситуаціях, саме посередницькі компанії, за допомогою відповідних методів планування і прогнозування, сприяють  укладанню контрактів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на вигідних умовах та ефективно просувають товар на шляху від виробника до споживача. Торгові посередники є суб’єктами, які проводять операції та, таким чином, встановлюють зв’язок між внутрішнього та світового ринку. Якщо розглядати взаємодію між експортером і торговим посередником можна виділити такі операції, як операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції. Наприклад, посередницька діяльність на міжнародних товарних ринках Великобританії та США має наступні назви купці (merchants), торговці чорними металами – сток-холдери (stockholders), торговці какао – дилери (dealers), а у Німеччині посередників мають називають хендлерн (handlern). До фукцій торговельно-посередницьких операцій належать: дослідницька робота, стимулювання збуту, встановлення контактів, налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями, пристосування, проведення переговорів, організація руху товарів, фінансування, прийняття ризику. І якщо перші п’ять функцій сприяє укладанню угод, то наступних три – виконанню вже заключених угод.

Міжнародні компанії та клієнти українських компаній використовують метод програм, як традиційний, і майже не маючий альтернави, спосіб управління міжнародними комерційними операціями. Імплементація сучасних методів управління у вітчизняних компаніях, прямо залежить від наявності наукової основи методології програмування управління міжнародними комерційними посередгицькими операціями.

Аналіз досвіду управління міжнародними операціями посередницьких компаній дозволяє зробити висновок про те, що посередники відіграють важливу роль в міжнародному торговому обороті, а їх грамотне використання дозволяє зменшити витрати, час і підвищує ефективність зовнішньоекономічної діяльності [2]. Програма управління міжнародними комерційними операціями компанії має спрямовувати свою дію на результативне використання організаційних заходів управління аналітичною, виробничою, збутовою та соціальною діяльністю компанії на міжнародному ринку [3].