Ситуаційний підхід в управлінні

1.СУТНІСТЬ ТА ЗАРОДЖЕННЯ СИТУАЦІЙНОГО ПІДХОДУ

1.1 Поняття і сутність ситуаційного підходу

«Ситуаційність» означає, що дії людей обґрунтовані контекстом, у якому вони існують. Це визначення пролягає в основі ситуаційної теорії управління, яка вивчає залежність ефективності методів від того у якому становищі знаходиться підприємство. Ситуації, в котрих треба приймати управлінське рішення, достатньо різноманітні, і керівник повинен знайти ефективне рішення в кожній з ситуацій, з якою йому доводиться мати справу.

Теорія ситуаційності в управлінні стверджує, що не може бути єдиного універсального набору принципів менеджменту, однаково ефективних завжди і усюди, тому що у різних умовах кращі результаті приносять використання різних стратегій. Коли прихильників цієї концепції питають про правильний спосіб рішення будь-якої організаційної задачі, то їх відповідь починається з слів: «це залежить від...» та «якщо…, то…».

Ситуаційний підхід зв’язує конкретні прийоми і методи управління з конкретними ситуаціями таким чином, щоб найбільш ефективно досягти мети організації в умовах, що склалися. Методологія ситуаційного підходу до управління полягає у наступному:[pic 1]

Рис 1.1 Схема ситуаційного підходу

Різноманітні зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на організацію, створюють певну ситуацію. Ця ситуація сприймається менеджерами через симптоми, характерні ознаки цієї ситуації на основі вивчення узагальнення та аналізу різноманітних симптомів, ознак. Менеджмент ідентифікує, тобто, оцінює ситуацію, намагається її пояснити і зрозуміти, в результаті формується певне уявлення, оцінка ситуації. Менеджмент повинен володіти знанням великої кількості методів та способів управління. В залежності від сформованої ситуації, а точніш в залежності від того, яку оцінку цій ситуації дав менеджер, керівництво вибирає якийсь один конкретний метод управління, який признається при даних умовах оптимальним, що і повинно приводити до оптимального управлінського рішення.    

Існує певний набір обставин, котрий оказує вплив на організацію у даний час. Оскільки існує величезна кількість факторів, як в організації так і в довкіллі, не може бути найкращого способу керування організацією. Найбільш ефективний метод як раз той, який ідеально підходить саме до цієї ситуації. Використання ситуаційного підходу можна розділити на декілька етапів. Спочатку, ви оцінюєте ситуацію у котрій знаходиться ваша організація, а потім оцінюєте властивості існуючої моделі управління, тільки після цього відбувається третій етап – ви вибираєте модель управління, яку вважаєте найбільш відповідним. Серед найбільш важливих змінних, у котрих знаходиться ваша організація, економісти називають: використанні технології, довкілля, її розмір та стратегію. Там само грає важливу роль відносини між керівником і підлеглими і характер задач що стоять перед організацією. Зв’язки між ними мають дуже складний і взаємо пов'язаний характер.

Ситуаційний підхід уявляє собою лише спосіб мислення о проблемах та їх рішення. Цей спосіб не може дати вам ефективного алгоритму – набору посібників з управління організацією, так як з його точки зору не може існувати єдиного способу управління. Сам керівник повинен вміти бачити і розуміти ситуацію для того щоб виявити найбільш важливі фактори у даній ситуації. Ситуаційний підхід основується на ситуаційних відмінностях між організаціями і внутрішніми відмінностями в самій організації. Цей метод допомагає визначити на скільки в реальності значущі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність ситуації. Метод ситуаційного підходу можна пояснити чотирьох-етапним процесом.

1.Керівник повинен бути знайомим з засобами управління, які довели свою ефективність. Це означає, що він розуміє процес управління, індивідуальну і групову поведінку, системний аналіз, методи планування і методи прийняття рішень.

2.Кожна методика повинна мати сильні та слабкі сторони, а керівник, в свою чергу, повинен вміти передбачити можливі наслідки, - як позитивні, так і негативні. Можна привести простий приклад, пропонуючи підняти зарплатню працівникам, ймовірно, викличе підвищення мотивації, на якийсь певний період, при цих вигодах ми отримуємо приріст затрат.