Особливості української філософської думки, основні періоди її розвитку

Особливості української філософської думки, основні періоди її розвитку

Історія національної культури невід’ємна від розвитку філософії, яка завжди виконує функцію теоретичного самоусвідомлення культури, слугує виразом духу нації, втіленої в культурі.

Що вивчає історія української філософії? Її об’єктом є:

а) культурний контекст, в межах якого здійснюється генезис та функціонування філософської думки;

б) вчення, що визріли на ґрунті української культури, але за межами її території

в) а також ті ідеї, що створені були представниками інших національних культур, але реально функціонували у складі української культури.

Виходячи з об’єкту дослідження можна вичленити три основні періоди у розвитку філософської думки в Україні:

• історія філософської культури, що припадає на час існування Київської Русі. Основна парадигма: Людина- Бог.
• другий період пов’язаний з добою козаччини й охоплює філософські вчення  Основна парадигма: Людина - Світ.
• історія філософії національної ідеї . Основна парадигма: Людина - нація.

На цьому етапі завершується процес становлення української нації та визрівання філософії як її духовної квінтесенції.

Таке розуміння історії української філософії розкриває три взаємопов’язані типи української культури:

• греко-слов’янський;
• бароковий;
• романтичний.

означені типи культури не вичерпують розмаїття філософського життя.

Перший період історії української філософії припадає на час існування Київської Русі.

Саме в межах греко-слов’янської культури склався притаманний українській духовній традиції тип мислення, що не схильний до абстрактного, відірваного від життя філософського теоретизування.

Згідно з одним із найавторитетніших християнських мислителів Іоанном Дамаскіним) філософія універсальною системою знань подає таке призначення філософії:

1. філософія є пізнанням існуючого як сущого, тобто пізнанням природи існуючого;
2. філософія є пізнанням Божого і людського, тобто невидимого та видимого;
3. філософія є піклуванням про смерть як довільну, так і природну.
4. філософія є уподібненням Богу.

Історія філософської культури не зводиться тільки до запозичень та впливів, вона має і власні оригінальні надбання:

• міфологічні уявлення стародавніх слов’ян, наприклад, культ роду;
• твори митрополита Іларіона та Володимира Мономаха
• зведення літопису;
• філософські уявлення епохи знайшли своє відображення також у невербальних джерелах архітектурі й живописі Софійського собору.

Другий період  історія філософської теорії, який пов’язаний часом козаччини, характерний значним розбоєм культури

Характеризуючи українську культуру цієї доби, яка склалась у царині філософії в результаті освоєння ідей західноєвропейського Ренесансу та Реформації, дослідники, починаючи з Чижевського, означують її як культуру бароко. Знаменно, що саме національне самовизначення українського народу в драматичному загострило інтерес суспільства до універсальних основ європейської цивілізації, античності, християнства та просвітництва. У Києво-Могилянській Академії почали використовувати загальноєвропейські програми освіти, відстоюванні гуманістичні цінності латини як міжнародної мови культури