Аналіз значення грошових мультиплікаторів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРЕДИТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

                               Кафедра банківської справи

         ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни “Гроші та кредит”

за темою «АНАЛІЗ ЗНАЧЕННЯ ГРОШОВИХ МУЛЬТИПЛІКАТОРІВ(НОРМАТИВНОГО ТА ФАКТИЧНОГО) У 2007, 2009, 2012 ТА ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 2016 РР. »

Студентки

Саєнко Марія

2 курсу

22 групи

ОДЕСА 2018

План:

1. Теоретичне визначення нормативного та фактичного мультиплікаторів.
2. Аналіз значення грошових мультиплікаторів (нормативного та фактичного) у 2007, 2009, 2012 та першій половині 2016 рр.
3. Цифровий матеріал, зведений в таблицю.
4. Використані джерела.

1. Теоретичне визначення нормативного та фактичного мультиплікаторів.

Грошовий банківський мультиплікатор це показник який відображає ту кількість нових кредитних грошей, яка може бути створена (або створена фактично) в банківській системі кожною грошовою одиницею первинних залишкових резервів.

Ефект грошового мультиплікатора ґрунтується на тому, що резерви, втрачені одним комерційним банком внаслідок кредитування стають набутком іншого і використовуються ним також для кредитування. Отже кожна грошова одиниця, випущена в оборот одним із комерційних банків,створює кредитні резерви для другого, другим для третього і т.д. Іншими словами, ефект мультиплікатора виникає тому, що резерви, які втрачають окремі банки при наданні позик, не втрачає банківська система в цілому. Внаслідок цього вона спроможна створювати кредитні гроші значно більші за її надлишкові резерви. Але така спроможність банківської системи існує не завжди. Вона обмежується, зокрема, необхідністю формування комерційними банками обов'язкових резервів. їх величина зумовлюється резервною нормою і регулюється у законодавчому порядку, формування обов'язкових резервів робить джерелом кредитування лише надлишкові резерви. Саме тому грошовий мультиплікатор розкриває зв'язок грошоутворюючої здатності банківської системи з її надлишковими резервами, забезпечує банківській системі досить високу захищеність у періоди несприятливої кон'юнктури, дозволяє державі через зміну резервної норми впливати на кредитоспроможність комерційних банків, а отже регулювати масу грошей в обігу.

Процес грошового мультиплікатора або депозитної експансії не мав би меж зростання грошової маси, якби не було об'єктивних і суб'єктивних обмежень його зростання.

Об'єктивні обмеження:

1. вимоги до банків дотримувати у своїй діяльності принцип ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів як ліквідні резерви;
2. рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильність суб'єктів економічно підтримувати визначений рівень коштів у вигляді готівки.

Суб'єктивні обмеження:

Грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов'язкових резервів, необхідних для дотримання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки.

Розрізняють два вида грошового мультиплікатора – нормативний і фактичний.

Нормативний грошовий мультиплікатор (mn) являє собою величину, зворотну нормі обов'язкових резервів (Nоб.рез.), і яку встановлює центральний банк комерційним банкам. Нормативний грошовий мультиплікатор математично може бути представлений у вигляді: