Піроліз бензину

1

3

ПІРОЛІЗ БЕНЗИНУ

Піроліз – розщеплення складних органічних сполук на простіші при високій температурі. Характерні реакції при піролізі – розщеплення вуглець-вуглецевих зв’язків, дегідрогенізація, полімеризація, ізомеризація та конденсація.

Процес піролізу є ендотермічним і відноситься до числа дуже енергоємних виробництв, у якому важливе значення має утилізація тепла гарячих газів.

Механізм: ланцюгового вільно-радикальний

Основний продук  - етилен , пропілен, метан

Побічні продукти- важка смола  , водень

Каталізатор алюмосилікати

Тиск:  близький до атмосферного

Температура: 800—900 °C

Конверсія 50%

Селективність  Метан 12-16 % Етилен 22-32% Пропілен 10—17 %  

опис  технологічної схеми:Піроліз здійснюється в трубчастій печі , в пальники якої подають паливо і повітря . Тепло паливних газів після їх виходу з конвекційної секції використовується в теплообмінниках , відповідно для перегрівання водяної пари, що йде на піроліз, випаровування і перегрівання вуглеводневої сировини і нагрівання водного конденсату, що використовується для добування пари. Після цього паливні гази через димову трубу виводяться в атмосферу.Продукти піролізу виходять з трубчастої печі з температурою 850–870 °С. Щоб уникнути полімеризації і осмолення олефінів їх потрібно швидко охолодити до 500–700 °С, тобто піддати «гартуванню». Застосовують гартувально-випарні апарати (ГВА), що є газотрубними котлами-утилізаторами . Внаслідок високої лінійної швидкості продуктів піролізу, що рухаються по трубах запобігається осідання твердих частинок на стінках, збільшується коефіцієнт теплопередачі і досягається швидке охолодження до 350–400 °С. За рахунок цього тепла з водного конденсату, що надходить в ГВА, генерується пара високого тиску, яка відділяється в парозбірнику , перегрівається до 450 °С в одній з секцій печі  і потім використовується для приводу турбокомпресорів.Частково охолоджені продукти піролізу подаються в колону первинного фракціонування , яка зрошується легким маслом і важким циркулюючим маслом. За рахунок випаровування першого масла і нагрівання другого, продукти піролізу охолоджуються до 100–120 °С; з них конденсується важке масло, яке в нижній частині колони  уловлює сажу та кокс. З цієї суміші відділяється кокс у фільтрі , а тепло важкого масла (фільтрату) використовується в теплообміннику  для підігрівання оборотньої води. Циркулююче важке масло відводять з однієї з нижніх тарілок колони , і його тепло утилізують для отримання пари в котлі-утилізаторі з парозбірником . Отриману пару перегрівають в теплообміннику , і вона служить для розведення вуглеводневої сировини при піролізі. Циркулююче масло після котла-утилізатора закачують на зрошування колони .Охолоджені до 100–120 °С продукти піролізу разом з водяною парою-розчинником подають в колону , зрошувану охолодженою водою. В результаті цього з газу піролізу конденсуються вода і так зване легке масло, а газ піролізу виводиться на установку розділення. Легке масло відстоюється від води в сепараторі , частково подається на зрошування колони , а решта виводиться з установки на подальшу переробку.Гаряча вода з сепаратора проходить вузол очищення , після чого частина її через теплообмінник  повертається в котел-утилізатор  і потім у вигляді пари йде на піроліз. Інша частина води прямує в систему утилізації її тепла  (наприклад, опалювання приміщень, підігрівання технологічних потоків), додатково охолоджується в холодильнику  і повертається на зрошування в апарат .4