Інноваційні моделі туристичного обслуговування в державах-членах ЄС

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Географічний факультет

Кафедра туризму

Реферат

на тему

«Інноваційні моделі туристичного обслуговування в державах-членах ЄС»

Виконав:

студент 5 курсу, групи ГРТМ-12

Дацишин Д.В.

Викладач: доцент Краєвська О.А.

Львів - 2020

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………… 3

1. Особливості інноваційних моделей туристичного обслуговування в Литві, Латвії та Естонії …………………………………………………….... 6

2. Нормативно-правове регулювання туризму в Литві, Латвії, Естонії…..15

3. Інституційна структура туристичної політики в Литві, Латвії, Естонії..19

4. Основні види туризму в Литві, Латвії та Естонії………………………..29

5. Співпраця Литви, Латвії та Естонії з Україною у сфері туризму………34

Висновки……………………………………………………………………...38

Список використаної літератури……………………………………………42

Вступ

Туризм – одна з найважливіших галузей економіки країн світу. Багато держав проголосили туристичну індустрію одним із пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури, що сприяє збільшенню ВВП, валютних надходжень, розвитку торгівлі і промисловості, інвестицій, інфраструктури, сприяє створенню нових галузей, вкладу у платіжний баланс. Розвиток туризму надає можливість багатьом країнам світу отримувати значні кошти до державного бюджету, підвищувати доходи суміжних галузей економіки завдяки мультиплікативному ефекту, покращувати стан інфраструктури туристичних дестинацій.

У більшості країн багатогранний вплив туризму на економіку регулюється спеціально створеним центральним органом виконавчої влади. Однак ступінь державного управління туристичним сектором неоднорідна по країнам світу і залежить від рівня їх економічного розвитку. Дана обставина є причиною виникнення кількох основних моделей державного регулювання сферою туризму, на підставі дослідження яких можна простежити певні закономірності в організації туристичного бізнесу. Досвід різних країн показує, що успіх розвитку туризму безпосередньо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користується державною підтримкою.

Специфіка соціально-економічних та політичних умов розвитку країн світу пояснюють різноманітні підходи до державного регулювання розвитку туристичної діяльності, зокрема: політична та економічна стабільність країн, роль туризму у формуванні державного бюджету країни, рівень туристичної привабливості для туристів (наявність та стан історико-культурних пам’яток, унікальних природних ресурсів та ін.). Так, нині дослідниками виділяється чотири моделі державного регулювання розвитку туристичної діяльності.

Перша модель представляє собою відсутність централізованого органу – центральної туристичної адміністрації, а усі питання вирішуються на принципах ринкової «самоорганізації». Дана модель використовується у тому випадку, коли суб’єкти туристичної діяльності здатні вирішувати проблеми самостійно, або коли туристична індустрія для національної економіки великої ролі не відіграє. Представником цієї моделі є США.

Друга модель передбачає наявність міністерства, як сильного та авторитетного центрального органу, який здійснює контроль над усіма туристичними підприємствами країни.