Айдентика «солодких» брендів України

 ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Факультет журналістики

Кафедра соціальних комунікацій, реклами

та зв’язків з громадськістю

Курсова робота

Освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

на тему «Айдентика «солодких» брендів України»

                                                  Виконала: студентка ІІ курсу, групи 3325-2

            напряму підготовки

            6.030302 реклама та зв’язки з громадськістю

            Марченко А.В.

            Керівник –професор Березенко В.В.

Запоріжжя – 2017

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ І. Фірмовий стиль як ідентифікатор ознак бренду…………………..6

1. Фірмовий стиль:  історія, поняття, функції……………………………
2. Елементи та носії фірмового стилю……………………………………

Розділ II. Графічний дизайн елементів фірмового стилю………………….13

1. Товарний знак …………………………………………………………….

Розділ ІІІ. Порівняльна характеристика брендів…………………………...16

1. Айдентика бренду Roshen……………………………………………….

3.2.Айдентика бренду Корона………………………………………………

3.3. Айдентика бренду Світоч………………………………………………

3.4. Порівняльна характеристика фірмових ознак брендів……………….

Висновок………………………………………………………………………25

Список використаних джерел………………………………………………..27

ВСТУП

Мета роботи:  проаналізувати айдентику солодких брендів України

Завдання:  дослідити айдентику «солодких брендів»  та розглянути специфічні риси фірмового стилю

Методи дослідження: у процесі дослідження застосовувалися такі методи:  аналізу й синтезу, порівняльно-типологічний  під час аналізу практичного матеріалу.

Об’єкт дослідження –  фірмовий стиль кондитерських брендів Світоч, Корона та Roshen

Предмет – специфічні риси фірмового стилю  

Актуальність: Фірмовий стиль є однією з найдавніших форм спланованого комунікативного процесу і завжди мав практичне значення. Головне завдання єдності стилю завжди полягало в ідентифікації бренду.

Однією із перших форм айдентики – є торгова марка.  Торгова марка, як і сам брендинг пройшли складний етап розвитку, як в плані практичного їх втілення, так і формування певної теорії і метогії свого становлення.

 В розвитку фірмового стилю, як певного ідентифікатора,  історично можна виділити етап класичного середньовіччя , у контексті становлення реклами в епоху раннього та пізнього середньовіччя. Коли звичайною практикою стає застосування цехової і торгової емблематики, зокрема,в рекламному процесі того часу першу роль грають купецькі гільдії. За часом вони були першими професійними об’єднаннями в середньовічній Європі, які виробляли свій штамп і створювали собі фірмові знаки. В Англії вони вперше з’явилися в ХІ ст. Найчастіше гільдія купців приймала як власну емблематику зображення того святого, якого особливо шанувала, наприклад для венеціанських купців це був образ святого Марка, у чоботарів – образ святого Христина, у торговців шерстю – образ святого Базиля. Документальний запис про середньовічний торговий знак в Англії відноситься до 1266 р., у цей час за королівським розпорядженням пекарів зобов’язали ставити клеймо на свої вироби. Пізніше в XIV ст, ставити клеймо на свої вироби були змушені виробники пляшок. [1]Іншим яскраво вираженим першоджерелом фірмового стилю була  «феодальна ідентифікація», яка більшій мірі виконувала функцію персоналізації власності. Знаки власності ставилися на все майно феодала: на архітектурні елементи замку, на побутові предмети і посуд, на зброю і кінну збрую, на щити, прапорці, прапори, на одяг герольда – офіційного представника феодала. Особиста символіка входить в композицію друку і стає обов'язковим офіційним атрибутом. У гербовій композиції велика роль приділяється колірному рішенню, яке поширюється на одяг феодала, його слуг і охорону, на вимпели та прапорці і навіть на колірне рішення інтер'єрів замків і палаців.