Множинність при вчиненні бандитизму за ст. 257 КК Украiни

КУРСВОВА РОБОТА З КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА НА ТЕМК

«МНОЖИННІСТЬ ПРИ ВЧИНЕННІ БАНДИТИЗМУ ЗА СТ. 257 КК УКРАЇНИ»

/ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1. БАНДИТИЗМ        6

1.1. Поняття бандитизму        6

1.2 Об’єкти та об’єктивна сторона бандитизмі        9

1.3 Суб’єкти та суб’єктивна сторона бандитизму        14

1.4. Розмежування банди, злочинної організації та інших форм та видів співучасті        15

1.5 Покарання за бандитизм        19

РОЗДІЛ 2. МНОЖИННІСТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ        21

2.1 Поняття множинності        21

2.2 Співвідношення множинності та повторності злочинів        24

РОЗДІЛ 3. МНОЖИННІСТЬ ЗА СТ. 257 КК        32

ВИСНОВКИ        37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ        40

ВСТУП

        Актуальність теми дослідження. Бандитизм є одним із злочинів, що направлений проти громадської безпеки, при цьому цей злочин є одним із найбільш небезпечних. Діяльність в нашій країни банд є одним із чинників того, що здійснюються озброєнні напади на підприємства, установи та організації чи на інших осіб. Така діяльність загрожує як громадській безпеці в цілому, так і життю, здоров’ю людей, їх власності та перешкоджає нормальній господарській діяльності. Це робить суспільство незахищеним від злочинних посягань. Наведені наслідки і призводять до того, що державі потрібні діючі інструменти із боротьбою з бандитизмом. При цьому ці заходи мають кримінально-правовий характер спрямований на протидію бандитизмі.

        Частиною 1 статті 3 Конституції України проголошено забезпечення охорони життя людини, її здоров’я честі, гідності та недоторканності [1].

        Антитерористична операція, що почала сою дію в 2014 році на сході України призвели до того, що на мирну територію потрапила велика кількість вогнепальної зброї, почалися формування збройних формувань, які активно діяли у 1990-х роках. Збільшились випадки збройних нападів, рейдерських захватів, та активності набрала міжбандова боротьба.

Стаття 257 Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК) порівняно з Кримінальним кодексом України 1960 р. [2] текстуальних змін не зазнала. Однак було змінено її місце в системі інститутів Особливої частини нового КК, який відніс цю норму до розділу 1Х Особливої частини “Злочини проти громадської безпеки”, тоді як раніше її місце було в розділі 1.1.“Інші злочині проти держави” глави 1 “Злочини проти держави”. У новому КК [3] суттєво змінився й інститут співучасті у злочині взагалі і правова регламентація організованих форм співучасті у злочині зокрема, що значно вплинуло на вирішення питань кримінальної відповідальності за бандитизм.

При цьому, законом про кримінальну відповідальність встановлена не за вчинення бандою збройних нападів, а за сам факт створення банди. Отже викликає питання, як кваліфікується бандитизм за множинністю, що в себе включає повторність, сукупність та рецидив злочинів.

А оскільки бандитизм є однією з найбільш небезпечних форм прояву організованої злочинності, то саме боротьба із ним є загальнодержавним завданням, бо сучасна правова кримінологічна та соціально-психологічна характеристика бандитизму свідчать про те, що досліджуваний вид організованої злочинної діяльності органічно переплітається з терористичною, екстреміською злочинністю, що є особливо актуальним, зважаючи на останні події в Україні. Діяльність організований злочинних об’єднань завдає істотної шкоди найважливішим сферам суспільного життя.  

Враховуючи названі зміни, перед теорією та практикою стає питання щодо відповідальності за скоєння цього злочину, вирішення питань щодо об’єкта, поняття та ознаки банди. Існує питання меж кримінальної відповідальності учасників банди та осіб, які, не були учасниками банди, проте брали участь у вчиненні нападів нею, а також особливостей суб’єктивної та об’єктивної сторін.

При цьому, в Україні єдиної практики немає щодо вирішення зазначених вище питань, особливо щодо множинності бандитизму, що знижує можливості держави щодо протидії бандитизму, що наразі є актуальним.